Вірмено-Католицька церква
ВІРМЕ́НО-КАТОЛИ́ЦЬКА ЦЕ́РКВА (ВКЦ) — одна зі східно-католицьких, або уніатських християнських церков. Історія ВКЦ бере початок від 1098, коли кілікій. князь Левон отримав королів. корону від імператора Генріха VІ та папську інвеституру за умови укласти унію Вірменської Апостольської Церкви (ВАЦ) з Римом.
Частина духовенства Кілікій. Вірменії певний час дотримувалася уній. домовленостей, за якими визнавалася зверхність Папи Римського, перехід Церкви на лат. обряд та прийняття катол. догматів. 1361 8-й Сіський собор фактично скасував унію Вірм. Церкви, однак поширення католицизму в Кілікії продовжувалося насамперед завдяки місіонер. діяльності ордену францисканців. 1742 Папа Римський затвердив Вірмено-катол. Патріархат, офіційно підпорядков. Рим. курії.
Структурно ВКЦ складається з семи єпископій та апостол. екзархату вірмено-католиків США. Глава ВКЦ має титул Патріарха-Католікоса Кілійського вірмен-католиків, кардинал. гідність і підпорядковується Папі Римському.
Окрему історію взаємин з Римом має укр. гілка ВАЦ. У 70-і рр. 16 ст. Ватикан, що був зацікавлений у залученні вірмен України до католицизму, створив спец. духовну колегію для молодих вірм. адептів духов. звання для налагодження стосунків з Вірм. церквою. 1630 глава ВАЦ у Речі Посполитій, до якої тоді належали укр. землі, єпископ Микола Торосович підписав статті з’єднання з Римом. У 1654 унійні акти підписали старійшини вірм. нації. 1665 театинець о. Климент Галан відкрив у Львові Папську вірм. колегію. У 1-й пол. 18 ст. Вірм. церкву структурно й ієрархічно було реорганізовано за катол. взірцем. Очолював Церкву і обіймав цю посаду довічно після затвердження польс. королем і Папою Римським архієпископ-митрополит; його престол знаходився у Львові. Після поділів Речі Посполитої Львів. вірм. архієпископ-митрополит зберіг юрисдикцію над усіма вірмено-катол. парафіями.
1784 уряд Австро-Угорщини ліквідував шість вірм. парафій, закрив колегію, скасував окремий вірм. суд, а кількість священиків обмежив до 14. Кер-во ВКЦ робило спроби налагодити церк. життя серед вірмен-католиків Криму, але наштовхувалося на протидію турец. уряду та громад ВАЦ. Від 1748 вірм. католики Криму перебували під юрисдикцією львів. архієпископа. Після захоплення Криму рос. військами їхнє становище зміцніло, однак в остан. чверті 19 ст. кількість вірмен-уніатів помітно зменшилася: частина їх повернулася в лоно ВАЦ, а частина, ймовірно, перейшла у католицизм. Вірмени-уніати Центр. та Сх. України залишалися під юрисдикцією львів. митрополита. 1781 Катерина ІІ подарувала їм право на повну свободу культових відправ, однак всім катол. та уніат. священикам була суворо заборонено місіонер. діяльність. На поч. 19 ст. львів. вірмено-катол. архідієцезії підпорядковувалися парафії всіх вірмен, які проживали на укр. землях, зокрема й тих, які були у складі Рос. імперії. Вірмено-катол. громади діяли у Могилеві, Харкові, Катеринославі (нині Дніпропетровськ), Кременчуці, Херсоні. 1810 вірм. архієпископ Я. Симонович зі згоди імператора Олександра І та Папи Римського висвятив капелана Йосифа Кристофовича на єпископа всіх вірмен-уніатів Росії з місцеперебуванням у Могилеві. Після смерті Йосифа Кристофовича 1816 окремий вірмено-катол. єпископат у межах Рос. імперії перестав існувати, а всіх вірмен-уніатів передали під юрисдикцію катол. єпископів. Після 1-ї світової війни зменшилася кількість парафій вірмен-католиків. Львів. архідієцезія мала 8 парафій у трьох деканатах (львів., станіслав. та кутському), де налічувалося 9 церков і 19 каплиць. Вірм. Церква в Зх. Україні 1939– 41 внаслідок репресив. політики рад. уряду втратила бл. 1/2 віруючих. 20 серпня 1945 за звинуваченням у співпраці з німцями заарештовані всі вірм. священики. ВКЦ на землях України було ліквідовано. 1991 папська курія відкрила ординаріат для вірмено-католиків Сх. Європи в м. Ґюмрі (Вірменія), тоді ж в Україні була спроба відновити діяльність ВКЦ. Нині офіційно зареєстрована одна громада у Львові.
Завантажити статтю
