ВІРОГІ́ДНІСТЬ — слово, за допомогою якого у звичайній мові особа висловлює свою пере­конаність, що певний стан речей був, є чи буде саме таким, а не іншим. Міру пере­конаності пере­важно висловлюють прислівниками «найбільш», «дуже», «мало» («дуже вірогідно», «мало вірогідно»). Пере­конаність (віра), незалежно від її джерел, є субʼєктивним станом особи, яка оцінює певне твердже­н­ня як гідне віри. Найменший ступінь віри в істин­ність твердже­н­ня в українській мові висловлюють словом «правдоподібність» (лат. — verisimilitudo, нім. — Wahrscheinlichkeit, англ. — truthlikeness), найвищу — словом «достовірність». 

Оскільки слово «вірогідність» допускає певні ступені віри, то у звичайній мові, а також у мові філософії можлива синонімія слів «вірогідність» та «ймовірність», особливо коли йдеться про можливість певної події (як, напр., у фразі: «Вірогідно, я зустріну свого друга на цій вечірці»). Різниця у викори­стан­ні цих слів полягає у тому, що слово «ймовірність» (лат. — probabilitas) набуло статусу терміна (див. Ймовірностей теорія). У логічних та математичних теоріях (на противагу субʼєктивній пере­конаності, повʼязаній зі словом «вірогідність») оперують загально­значущими (обʼєктивними) критеріями, на основі яких оцінюють ступінь можливості певної події чи стану речей (напр., ґрунтуючись на емпіричних статистичних даних). У таких умовах і вживають термін «імовірність», а не «вірогідність».

Див. також Достовірність, вірогідність.