Віршознавство

ВІРШОЗНА́ВСТВО — частина поетики, яка ви­вчає властивості віршової мови, теорію та історію вірша. Початки укр. В. знаходимо в курсах піїтики викладачів Києво-Могилян. академії (Феофан Прокопович, М. Довгалевський, Г. Смотрицький; 17–18 ст.), які докладно про­аналізовані у працях М. Петрова, В. Пере­тца, П. Житецького. Подальший роз­виток В. повʼяз. із дослідж. укр. нар. віршува­н­ня у працях О. Потебні («Малорус­ская народная песня по списку 16 в.», Воронеж, 1877), О. Огоновського, О. Колес­си, Ф. Колес­си («Ритміка українських народних пісень», Л., 1906), І. Франка («Студії над українськими народними піснями», Л., 1913). Широкі віршо­знавчі дослідж. роз­горнулися в Україні у 20-і рр. 20 ст.: Б. Якубський («Наука віршува­н­ня», К., 1922), Б. Навроцький («Мова та поезія. Нарис з теорії поезії», Х., 1925), Д. Загул («Стара й сучасна строфіка» // «Плужанин», 1925, ч. 5). Згодом по­глиблене ви­вче­н­ня віршових форм прибічниками марксист.-ленін. критики було оголошене «формалізмом», а пошуки своєрідності укр. віршува­н­ня — «націоналізмом». У 2-й пол. 50-х рр. зʼявляються дослідж., побудов. на узагальнен­ні значного фактич. матеріалу: «Ритмічні засоби українського літературного вірша: Спроба систематики» (1960) та «Рима» (1965) В. Ковалевського, «Віршува­н­ня в українській літературі» Г. Сидоренко (1962; усі — Київ); «Українське віршува­н­ня ХХ столі­т­тя» (К., 1993) Н. Костенко та ін. її праці про особливості віршува­н­ня М. Бажана, П. Тичини, М. Рильського; стат­ті П. Волинського, С. Шаховського, В. Лесика, Л. Стеценка, В. Коптілова. Особл. значе­н­ня набувають віршо­знавчі дослідж. творчості Т. Шевченка: «Поетика Шевченка» М. Рильського (1961), «Ритміка Шевченка» Г. Сидоренко (1967), «Ритміка Т. Шевченка» Н. Чамати (1974), «Етюди про поетику Шевченка» М. Коцюбинської (1990; усі — Київ). У діаспорі про­блеми В. досліджували С. Гординський («Український вірш», 1947), І. Кошелівець («Нариси з теорії літератури. Вип. 1. Вірш», 1954) та І. Качуровський («Строфіка», 1967; «Фоніка», 1984; «Нариси компаративної метрики», 1985; усі — Мюнхен).