Віта Вікторія Антонівна

ВІ́ТА Вікторія Антонівна (справж. — Павлій; 05. 08. 1927, с. Старомихайлівка, нині Марʼїн. р-ну Донец. обл.) — письмен­ниця, пере­кладачка. Член НСПУ (1963). Закін. Сталін. пед. ін­ститут (нині Донецьк, 1950). Учителювала, працювала ред. на студіях телебаче­н­ня Донецька і Києва. Авторка зб. поезій «Сонячні струни» (К., 1976), «Орне поле» (К., 1983), «Металл надежды» (Москва,1988), «Солдат сонця» (К., 1990), «Дорожній роман» (К., 1994), «Пісні для Коханого» (К., 1996), «Скринька дотепників» (К., 1996); кн. для дітей «Кульбабки» (К., 1957), «Шахтарем росту» (К., 1958), «Куди щезає дід Мороз?» (К., 1965), «Лесьчині гномики» (К., 1968), «Чай, чай, молочай!», «Про червоного коня» (обидві — К., 1972; рос. перекл. — Москва, 1976), «Если бы вы знали!» (Москва, 1976), «Хто показує сни» (К., 1986), «Небо без жайворів» (К., 1995), «Золотне шиття: Ви­бране» (у 2-х т., К., 2000). Вірші В. — самобутні, образні, щедрі на фарби, їх від­різняє гостра спо­стережливість, інтонац. різноманітність.

Завантажити статтю