Віта Вікторія Антонівна
ВІ́ТА Вікторія Антонівна (справж. — Павлій; 05. 08. 1927, с. Старомихайлівка, нині Мар’їн. р-ну Донец. обл.) — письменниця, перекладачка. Член НСПУ (1963). Закін. Сталін. пед. інститут (нині Донецьк, 1950). Учителювала, працювала ред. на студіях телебачення Донецька і Києва. Авторка зб. поезій «Сонячні струни» (К., 1976), «Орне поле» (К., 1983), «Металл надежды» (Москва,1988), «Солдат сонця» (К., 1990), «Дорожній роман» (К., 1994), «Пісні для Коханого» (К., 1996), «Скринька дотепників» (К., 1996); кн. для дітей «Кульбабки» (К., 1957), «Шахтарем росту» (К., 1958), «Куди щезає дід Мороз?» (К., 1965), «Лесьчині гномики» (К., 1968), «Чай, чай, молочай!», «Про червоного коня» (обидві — К., 1972; рос. перекл. — Москва, 1976), «Если бы вы знали!» (Москва, 1976), «Хто показує сни» (К., 1986), «Небо без жайворів» (К., 1995), «Золотне шиття: Вибране» (у 2-х т., К., 2000). Вірші В. — самобутні, образні, щедрі на фарби, їх відрізняє гостра спостережливість, інтонац. різноманітність.
Рекомендована література
- Бичко В. Великий світ малого читача // ЛУ. 1966, 1 берез.;
- Соложенкина С. Пахотное поле // Лит. обозрение. Москва, 1984.
Завантажити статтю
Людина 
 Volodimirivna.jpg)
