Кордиш Леон-Мар’ян Йосипович
КО́РДИШ Леон-Марʼян Йосипович (22. 07(03. 08). 1874, Київ — 11. 06. 1932, там само) — фізик. Батько Н. Кордиш-Головко. Доктор теор. фізики (1916). Почес. чл. Краків. АН (1929). Закін. Університет св. Володимира (нині Київ. університет, 1900), де був залишений для підготовки до професор. звання (учень Г. Суслова та М. Шиллера): від 1905 — приват-доцент, від 1917 — проф. Відтоді ж працював з перервами у Київ. політех. інституті: від 1921 — зав. робітфаку, професор кафедри теор. електротехніки, зав. лаб. струмів високої частоти та радіотехніки. 1902 удосконалював знання в Інституті теор. фізики Берлін. університету під керівництвом М. Планка, 1911 — у Сорбон. університеті (Париж) в лаб. А. Пуанкаре. Брав участь в організації Фіз. інституту (1910); від 1911 — проф. Геогр. інституту в Києві. 1914 відрядж. Мін-вом торгівлі та промисловості вивчати радіотех. справу у Німеччині, провадив дослідж. (зокрема у галузі ядер. фізики) в Інституті теор. фізики Мюнхен. університету під керівництвом А. Зоммерфельда та в лаб. електрич. коливань Політех. інституту. Після повернення до Києва 1916 започаткував в Україні дослідж. у галузі атом. спектроскопії. 1918 відрядж. для організації викладання фізики у філії Університету св. Володимира в м. Ялта (нині АР Крим), яка того ж року реорганізов. у Таврій. університет, де К. очолював каф. фізики, був ординар. проф. Чл.-засн. Крим. матем. товариства. 1920 — приват-доцент кафедри фізики Новорос. університету; викл. Фіз.-мат. інституту, професор кафедри фізики Політех. інституту в Одесі. Від 1925 — зав. секції теор. електротехніки та електрики високих струмів Н.-д. каф. електротехніки; від 1926 — у НДІ фізики: зав. секції теор. фізики, 1929–32 — теор. відділу. Консультант Київ. рентґенів. інституту (від 1923), де створив і очолював рентґенофіз. лаб.; зав. рентґенів. кабінетів у м. Саки та Євпаторія (нині обидва — АР Крим, 1923–26), брав участь у вивченні радіоактивності Сакського та Майнакського озер і їх грязей. Зробив знач. внесок у розвиток теорії відносності, квант. механіки, теорії коливань, оптики, електродинаміки, фізики твердого тіла. Обґрунтував теорію вторин. коливань, передбачив існування комбінац. світлових коливань. Серед учнів — А. Александров, В. Тучкевич, В. Лашкарьов, Л. Штрум. Автор підручників «Електротехніка. Основи теоретичні» (1927), «Теорія електромагнітного поля. Курс лекцій, що читав проф. Кордиш Л. Й. в Київському Інституті народної освіти в 1926/27 учбовому році» (обидва — Київ), «Физические основы высокочастотной связи» (співавтор) і «Електротехніка високої частоти. Загальні теоретичні основи» (ч. 1; обидва — Х.; К., 1934).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Элементарный вывод основных формул теории относительности // Изв. Киев. политех. ин-та. 1911; Движение света в средах, обладающих рассеивающей способностью // Университет. изв. 1912; Аномальные явления Зеемана // Изв. Киев. политех. ин-та. 1915; Гравитационная теория дифракционных явлений // Киев. университет. изв. 1918; Гравитация и инерция // Там само; Закони теорії гравітації Ейнштейна, які можна вивести з ньютонівських потенціалів // Зап. Київ. ІНО. 1926.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
