Вітошинська Ольга-Любомира

ВІТОШИ́НСЬКА Ольга-Любомира (псевд. — Софія Наумович; 27. 11. 1908, м. Перемишль, нині Польща — 30. 06. 2000, м. Мелан, Франція) — громадська діячка, журналістка, письменниця і перекладачка. Дружина Бориса, мати Зірки-Ірини Вітошинських. Доктор (1970-і рр.). Працювала у ред. г. «Українські вісти» (Львів, 1930-і рр.). На поч. 40-х рр. ув’язнена органами НКВС у Львів. тюрмі. Емігрувала 1944. Закін. УВУ (Мюнхен), Нац. інститут сх. мов і цивілізацій (Париж, 1970), Сорбонну. Читала лекції, виступала з наук. доповідями на теми укр. літ-ри. Ініціювала наук. конф. «Україна і Франція у 19 ст.», «Іван Франко», «Леся Українка», «Козаччина». Чл.-засн. Союзу українок у Франції, чл. Міжнар. руху матерів. Авторка кн. «Подорожі Блаженнішого Кир Йосифа VII, 1968–70: У світлі чужої преси» (Рим, 1972), «Непереможний Лев» (Л., 1991), «Сусіди і меншини» (Л., 1994), «Petite histoire de la littérature ukrainienne» (1996). Переклала з франц. мови кн. «Гетьман» П. Дерулєда, на франц. мову — «Камінний господар» Лесі Українки, власну істор. повість «Забута королева» — «La Reine oubliée: Anna Yaroslavna — reine de France» (Paris; Munchen, 1990). Кор. укр. політ. і культур. газет і журналів діаспори «Шлях перемоги» (Мюнхен), «Визвольний шлях» (Лондон), «Слово» (Торонто), «Сучасність» (Нью-Йорк), в Україні — «Шлях перемоги» (Львів), «Народна газета» (Київ).

Завантажити статтю