Віхтинський Віктор Іванович
ВІХТИ́НСЬКИЙ Віктор Іванович (15. 08. 1918, Харків — 11. 01. 2003, там само) — графік і живописець. Член НСХУ (1951). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Харків. худож. інститут (1950; викл. М. Козик, М. Федоров). Від 1960 працював у ньому: від 1976 — проф., 1981–83 — завідувач кафедри пром. графіки, 1983–87 — завідувач кафедри, 1987–89 — доцент кафедри графіки. Відтоді — на творчій роботі. Учасник всеукр., всесоюз. і міжнар. мистецьких виставок від 1950. Персон. — у Харкові (1968, 1978, 1988), Одесі (1969), Полтаві (1970), Краснограді (Харків. обл., 1979), Києві (1981). В. — художник реаліст. переконань; майстер видової гравюри, пейзаж. і темат. картини. Від оповід. реалізму, відстороненості у серіях 50-х рр. перейшов до лаконізму і монументальності циклів у 60-х рр. У темат. живописі 80–90-х рр. привертав увагу до громад. проблем. Роботи зберігаються у ДТГ (Москва), ДРМ, НХМ, Харків. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- серія офортів «Чорноморська сюїта» (1950–55), «Венеція» (1962), «Московський кремль» (1964), «Дніпровські краєвиди» (1965); серії літографій — «Шевченко — народний поет» (1961), «Індустріальна Україна» (1966); живопис — «Куточок старої Ялти» (1954), «В горах Алтаю» (1955), «Кореїз. Крим» (1956), «Зима» (1957), «Берізки» (1958), «Великий канал у Венеції» (1961), «Ветерани війни. Лондон» (1967), «Мати», «Український мотив», «Перемога» (усі — 1975), «До рідного краю» (1978), «У Мавзолеї» (1987), диптих «Набат» (1989), «Хвиля», «В дорозі» (обидва — 1992), «Дорога до храму» (1994), «Вечір», «Захід сонця» (обидва — 1995), «Рок», «Вознесіння» (обидва — 1996).
Рекомендована література
- В. Вихтинский: Каталог. Х., 1969;
- В. Віхтинський. Живопис: Альбом. Х., 1997.
Фотоілюстрації
Людина 
