Козик Михайло Якимович
КО́ЗИК Михайло Якимович (20. 09(02. 10). 1879, м. Семенівка, нині Чернігівська обл. — 02. 01. 1947, Львів) — живописець, графік, монументаліст і педагог. Член Київського товариства художників (1915), товариства діячів українського пластичного мистецтва (1918), Асоціації художників Червоної України (1926–29), Українського мистецького обʼєднання (1929–31), СХУ (1938), Спілки українських образотворчих мистців (Львів, 1943). Навчався у Київській рисувальній школі М. Мурашка (від 1898), закінчив Київське художнє училище (1909; викл. Г. Дядченко, М. Пимоненко), навчався у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (1909–13; викл. К. Коровін), Вищому художньому училищі при Санкт-Петербурзькій академії мистецтв (1913–14; викл. М. Дубовськой, Д. Кіплік). Викладав у Київському художньому училищі (1915–25) та інституті (1925–32; від 1925 — професор), Харківському художньому інституті (1932–41). Оформив Літературно-меморіальний музей-садибу І. Франка в с. Нагуєвичі (нині Дрогобицького р-ну Львівської обл.). Від 1946 — у Львові. Учасник мистецьких виставок у Києві (від 1911), Санкт-Петербурзі (1913), Москві (від 1914), Харкові (від 1927), Полтаві й Чернігові (1928), Львові (від 1932). Основні жанри — портрет, пейзаж, побутові й історичні картини. Створив низку живописних творів на гуцульську, бойківську та львівську тематики (1940-і роки). Продовжував традиції українського мистецтва початку 20 ст. Із виразним демократичним спрямуванням відтворював побут українського народу, з особливим замилуванням — Гуцульщину. Окремі роботи зберігаються в Національному художньому музеї, Національному музею у Львові, Одеському, Сумському, Харківському художньому музеї. Серед учнів — О. Вандаловський, Є. Волобуєв, М. Дерегус, Ф. Нірод, М. Сліпченко, Г. Томенко, М. Уманський, В. Яценко.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Дружина» (1916; 1940), «Далечінь Дніпра», «Хутір», «На Чорному морі» (усі — 1917), «На терасі» (1919), «Над Дніпром. Весна» (1920-і рр.), «Мати», «Сама собі господиня» (обидва — 1927), «Дочка», «Засоби закріпачення людини» (обидва — 1929), «Дніпрогес» (кін. 1920-х рр.), «Автопортрет» (1930), «Сестри» (1935), «Дівчина з бузком», «Весна в зоопарку» (обидва — 1936), «Хати на Полтавщині», «Малий Тарас слухає розповідь діда» (обидва — 1939), «Натюрморт» (1940), «Дівчина з ліхтарем» (1942); графіка — «Т. Шевченко» (1920), «Т. Шевченко — хлопчик» (1924); ілюстрації до українських дитячих книжок і підручників (1918–19), ілюстрації на мотиви творів Т. Шевченка (1920–30-і рр.), до творів Марка Вовчка (1937), повісті «Стара фортеця» В. Бєляєва (1946).





