Вішка Омелян Володимирович

ВІ́ШКА Омелян Володимирович (01. 12. 1940, с. Журавці Рава-Руського р-ну Львів. обл. — 21. 10. 2014, м. Торунь, Польща) — український історик і громадський діяч у Польщі. У 1947 під час Акції «Вісла» разом з батьками пере­селений до Польщі. Доктор гуманітарних наук (2000), доктор габілітований (2004). Закінчив вчительську семінарію у Торуні (1962), Вищу педагогічну школу у Ґданську (1968), Ін­ститут організації та управлі­н­ня освітніми закладами у Каліші (1976). У 1962–98 працював учителем та директором початкових і середніх шкіл. Від серед. 1990-х — спів­робітник кафедри між­народних від­носин Університету М. Коперника у Торуні. Дослідник доби Визвольних змагань українського народу 1917–21, побуту полонених та інтернованих у таборах в Польщі, зокрема табірної преси, а також долі української політичної еміграції у цій країні. На поч. 1990-х був ініціатором і спів­організатором від­новле­н­ня цвинтаря вояків Армії УНР в Александрові Куявському неподалік Торуня.

Пр.: Козацька могила на Куявах. Л., 1993; Остан­ній шлях УГА. К., 1999 (спів­автор); Тухоля. Полонені старшини Української Галицької Армії (1920–1922). К., 2002. (спів­автор); Преса української еміграції у Польщі, 1920–1939. Л., 2002; Emigracja ukraińska w Polsce 1920–1939. Toruń, 2004.

А. В. Порт­нов

Завантажити статтю