Вішка Омелян Володимирович

ВІ́ШКА Омелян Володимирович (01. 12. 1940, с. Журавці Рава-Руського р-ну Львів. обл. – 21. 10. 2014, м. Торунь, Польща) – український історик і громадський діяч у Польщі. У 1947 під час Акції «Вісла» разом з батьками переселений до Польщі. Доктор гуманітар. н. (2000), д-р габіліт. (2004). Закін. вчител. семінарію у Торуні (1962), Вищу пед. школу у Ґданську (1968), Інститут організації та упр. освітніми закладами у Каліші (1976). У 1962–98 працював учителем та дир. початк. і серед. шкіл. Від серед. 1990-х – співроб. каф. міжнар. відносин Університету М. Коперника у Торуні. Дослідник доби Визв. змагань українського народу 1917–21, побуту полонених та інтернов. у таборах в Польщі, зокрема табір. преси, а також долі укр. політ. еміграції у цій країні. На поч. 1990-х був ініціатором і співорганізатором відновлення цвинтаря вояків Армії УНР в Александрові Куявському неподалік Торуня.

Пр.: Козацька могила на Куявах. Л., 1993; Останній шлях УГА. К., 1999 (співавтор); Тухоля. Полонені старшини Української Галицької Армії (1920– 1922). К., 2002. (співавтор); Преса української еміграції у Польщі, 1920– 1939. Л., 2002; Emigracja ukraińska w Polsce 1920–1939. Toruń, 2004.

А. В. Портнов

Основні праці

Козацька могила на Куявах. Л., 1993; Останній шлях УГА. К., 1999 (співавтор); Тухоля. Полонені старшини Української Галицької Армії (1920– 1922). К., 2002. (співавтор); Преса української еміграції у Польщі, 1920– 1939. Л., 2002; Emigracja ukraińska w Polsce 1920–1939. Toruń, 2004.

завантажити статтю