Вішка Омелян Володимирович
ВІ́ШКА Омелян Володимирович (01. 12. 1940, с. Журавці Рава-Руського р-ну Львів. обл. — 21. 10. 2014, м. Торунь, Польща) — український історик і громадський діяч у Польщі. У 1947 під час Акції «Вісла» разом з батьками переселений до Польщі. Доктор гуманітарних наук (2000), доктор габілітований (2004). Закінчив вчительську семінарію у Торуні (1962), Вищу педагогічну школу у Ґданську (1968), Інститут організації та управління освітніми закладами у Каліші (1976). У 1962–98 працював учителем та директором початкових і середніх шкіл. Від серед. 1990-х — співробітник кафедри міжнародних відносин Університету М. Коперника у Торуні. Дослідник доби Визвольних змагань українського народу 1917–21, побуту полонених та інтернованих у таборах в Польщі, зокрема табірної преси, а також долі української політичної еміграції у цій країні. На поч. 1990-х був ініціатором і співорганізатором відновлення цвинтаря вояків Армії УНР в Александрові Куявському неподалік Торуня.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Козацька могила на Куявах. Л., 1993; Останній шлях УГА. К., 1999 (співавтор); Тухоля. Полонені старшини Української Галицької Армії (1920–1922). К., 2002. (співавтор); Преса української еміграції у Польщі, 1920–1939. Л., 2002; Emigracja ukraińska w Polsce 1920–1939. Toruń, 2004.
Завантажити статтю
Людина 
