КОРДТ Веніамін Олександрович (19. 02(02. 03).1860, м. Дерпт, нині м. Тарту, Естонія — 24. 12. 1934, Київ) — історик, бібліо­граф, карто­граф. Дійсний член Одеського товариства історії та старожитностей (1900), Московського товариства шанувальників природо­знавства, антропології та етно­графії (1906), член Історичного товариства Нестора-літописця (1911). Макаріївської (1907) і Уваровської (1911) пре­­мії Санкт-Петербурзької АН. Закінчив Дерптський університет (1885), де й працював (1888 здобув ступінь кандидата дипломатики); від 1894 — завідувач бібліотеки (за­провадив нові методи роботи з каталогами, по­стійно поповнював фонди новими матеріалами), водночас від 1910 — приват-доцент кафедри російської історії Університету св. Володимира у Києві; за сумісництвом від 1894 — завідувач Центрального архіву давніх актів Київської, Волинської та Подільської губерній; від 1911 — член-спів­робітник Київської архео­графічної комісії (здійснював карто­графічні дослідже­н­ня). Ви­вчав архіви Нідерландів, Німеч­чини, Швеції та ін., публікував (із власними коментарями) від­найдені карти українських земель 15–17 століть. До 11-го археологічного зʼ­їзду в Києві (1899) під­готував в Університеті св. Володимира ви­ставку карто­графічних документів і уклав їхній каталог (31 карта, 41 літо­графія). За його планом, на зразок бібліотеки Ґет­тінґенського університету (Німеч­чина), 1914 побудовано приміще­н­ня бібліотеки Університету св. Володимира. Під час першої світової війни 1915–16 забезпечив евакуацію бібліотечного фонду (близько 700 тисяч одиниць) до м. Саратов (Росія) і його поверне­н­ня до Києва. Один з ініціаторів створе­н­ня (1918), голова тимчасового комітету (1921–23), засновник і завідувач карто­графічного від­ділу (1928–34) Всенародної бібліотеки України (нині НБУВ). Роз­робив основні засади діяльності бібліотеки, технічні вимоги до зберіга­н­ня фондів, опікувався їхнім комплектува­н­ням. Вважав, що першим за зна­­че­н­ням у структурі бібліотеки має бути український від­діл, другим — від­діл книг, брошур, часописів, ви­даних поза межами України, але присвячених їй. Дійсний член Архео­графічної комісії ВУАН (Київ, 1921–30), у 1920-х роки також читав лекції з бібліотеко­знавст­­ва у Київському ІНО, Київському археологічному ін­ституті та ін. Автор низки фундаментальних праць з карто­графії й історико-гео­графічної бібліо­графії України.