Вовчок Марко

Визначення і загальна характеристика

ВОВЧО́К Марко (справжнє — Вілінська Марія Олександрівна; інший псевдонім — Я. Канонин, Украинка; 10(22). 12. 1833, маєток Єкатерининське, побл. с. Казаки, нині Липецької обл., РФ — 10. 08. 1907, х. Долинськ, нині у межах м. Нальчик, Кабардино-Балкарія, РФ) — письмен­ниця. Сестра Д. Вілінського. З дворянської родини укр.-польського походже­н­ня. 1846–48 виховувалася у приватному пансіоні в Харкові, згодом жила в м. Орел (нині РФ) в сімʼї тітки К. Мардовінової, де по­зна­йомилася і одружилася 1851 з О. Марковичем. Жила у Чернігові (1851–53), Києві (1853– 55), Немирові (нині Вінн. обл., 1856–58); ви­вчала українську мову, побут, фольклор. Видала зб. «Народні оповіда­н­ня Марка Вовчка» (С.-Петербург, 1857; рос. пере­клад за ред. І. Тургенєва — «Украинские народные рас­сказы», 1895) та «Рас­сказы из народного рус­ского быта» (1859). На поч. 1859 жила у С.-Петербурзі, пере­буваючи в товаристві Т. Шевченка (присвятив їй вірш «Марку Вовчку», 1859), П. Куліша, М. Костомарова, І. Тургенєва, М. Некрасова, Д. Писарева. 1859–67 — в Німеч­чині, Великій Британії, Швейцарії, Франції, Італії. Спілкувалася з Л. Толстим, Д. Менделєєвим, І. Сеченовим, М. Бакуніним, О. Бородіним, М. Добролюбовим; пред­ставниками чес., польс., франц. (Ж. Верн, П. Меріме, П. Віардо), нім. (композитор Е. Мертке упорядкував з її голосу зб. «Двісті українських пісень», 1865) еміграції. Спів­працювала з герценів. «Колоколом», «Magazin dʼEducation et de Récréation», входила до редколегії остан­нього та опублікувала тут низку власних оповідань, казок, статей. Пере­буваючи за кордоном, написала: повісті «Три долі», «Кармелюк», «Лимерівна» (обидві — за мотивами нар. легенд про ватажків укр. визв. руху), зокрема й російською мовою — «Жили да были три сестры», «Червон­ный король», «Тюлевая баба», «Глухой городок»; оповіда­н­ня «Павло Чорнокрил», «Не до пари»; соц.-побут. казку «Девʼять братів і десята сестриця Галя» та ін. На замовле­н­ня ред. ж. «Основа» писала худож.-публіцист. нариси, ви­дані під заголовком «Листи з Парижа» у львів. ж. «Мета» (1863). Від 1867 — у Росії: очолювала ж. «Пере­воды лучших иностран­ных писателей» (вперше пере­клала 15 романів Ж. Верна, твори Еркмана-Шатріана, Дж. Ґрінвуда, казки Г.-К. Андерсена, праці Ч. Дарвіна, А. Брема). 1868–75 брала участь у вид. ж. «Отечествен­ные записки», де опубл. романи В. «Живая душа», «Записки причетника», повісті «Теплое гнездышко», «Сельская идил­лия»; разом із Д. Писаревим спів­працювала у ж. «Рус­ское слово». Від 1878 жила у місцях проходже­н­ня служби свого другого чоловіка М. Лобача-Жученка. Інколи друкувалася в г. «Саратовський дневник», ж. «Рус­ская мысль» та укр. ж. «Кіевская старина» (казка «Чортова пригода», 1902), «ЛНВ» («Як Хапко солоду від­рікся», 1908). Написала повість «Від­починок в селі» (1899), оповіда­н­ня «Гайдамаки», «Чортяча напасть» (1902), пере­клала окремі твори Б. Пруса. У літ. творчості виробила власний стиль оповіді-«долі», інтим. сумовито-задушев. роз­мови чи оповіді з «ужива­н­ням» в особистість оповід­ача, проникне­н­ням у глибини люд. душі. Звʼязок із фольклором простежується у жанр.-композиц. системі, структурі образів. У центрі творів 50–60-х рр. — тема кріпац. лихолі­т­тя й боротьби за його скасува­н­ня, понівече­н­ня кріпац. неволею, народже­н­ня протесту волелюб. людей. Більшість ран­ніх творів написано в реаліст. манері. Творчість письмен­ниці характеризується стильовим різномані­т­тям, роз­шире­н­ням жанр. діапазону прози; створе­н­ням соц.-побут. оповідань («Козачка», «Одарка», «Горпина», «Ледащиця»); соц. («Ін­ститутка»), психол. («Три долі», «Павло Чорнокрил», «Не до пари»), героїко-істор. («Кармелюк», «Маруся») повістей. Окремі твори письмен­ниці пере­кладено рос., франц., нім., італ., польс., чес., болгар., угор., сербо-хорват. мовами. Нині у будинку, де мешкала письмен­ниця в остан­ні роки життя, від­крито Вовчка Марка літературно-меморіальний будинок-музей, бібліотеку її імені, споруджено памʼятник (1978; скульптор В. Фещенко). В Україні діють музеї письмен­ниці у містах Немирів, Богуслав (обидва — Київ. обл.). Життю й творчості присвяч. роман «Марія» О. Іваненко (К., 1973).

Тв.: Народні оповіда­н­ня. 1862; Полное со­брание сочинений: В 7 т. Саратов, 1896–99; Твори: У 7 т. К., 1964– 67; Твори: У 2 т. К., 1983.

Літ.: Засенко О. Марко Вовчок: Життя, творчість, місце в історії літератури. К., 1964; Брандіс Є. П. Марко Вовчок: Стат­ті і дослідж. К., 1975; Марко Вовчок: Життя і творчість у документах, фото­графіях, ілюстраціях. К., 1981; Марія Маркович (Марко Вовчок): Посмертна згадка // Франко І. Зі­бра­н­ня тв.: У 50 т. Т. 37. К., 1982; Лобач-Жученко Б. Б. Літопис життя і творчості Марка Вовчка. К., 1983; Жученко Б. Б. Марко Вовчок у колі сучасників: Бібліогр. покажч. Л., 1983.

П. М. Федченко

Завантажити статтю