Корейці

КОРЕ́ЙЦІ — нація, основне населення Корейського півострова. Самоназви: у Кореї — хангук-сарам (люди країни Хангук), у Корейській народно-демократичній республіці — чосон-сарам (люди країни Чосон). Переважна більшість належить до сх.-азій. гілки монголоїд. раси. Заг. чисельність понад 81 млн осіб: 50 млн — у Кореї, 24 млн — у Корей. нар.-демократ. респ., 2,5 млн — у Китаї, 1,6 млн — у США, 590 тис. — у Японії, по 200 тис. — у Канаді й Австралії, 176 тис. — в Узбекистані, 150 тис. — у РФ, 100 тис. — у Казахстані. В Україні за переписом 2001 проживало 12 711 К., зокрема у АР Крим (2877), Микол. (1751), Дніпроп. (1446), Херсон. (1253), Донец. (1124), Запоріз. (931), Одес. (773), Луган. (482), Харків. (394) обл. і Києві (384). Мову своєї національності вважали рідною 17,5 % (2223), рос. — 76 % (9662), укр. — 5,5 % (700). За неофіц. даними, нині бл. 50 тис. К. перебувають в Україні як нелегал. труд. мігранти (більшість їх приїхали з Узбекистану, Казахстану і РФ). Перші К. з’явилися на укр. землях на поч. 20 ст., масовіше заселення розпочалося у 1950–60-х рр. переважно у Микол., Херсон. і Крим. обл., де вони арендували землю під баштанництво та для вирощування цибулі. У містах оселялися випускники ВНЗів, тому корей. діаспора характеризується високим культ.-осв. рівнем: бл. 80 % громадян України корей. походження мають вищу освіту. З метою збереження та популяризації нац. мови та культури 1992 створ. Асоц. корейців України, відкрито недільні школи у місцях компакт. проживання К., зокрема у Києві, Харкові, м. Джанкой і Красноперекопськ (обидва — АР Крим). У Київ. лінгвіст. (1995) і Київ. (1996) університетах запроваджено вивчення корей. мови. 2013 у Києві відбувся фестиваль корей. культури «Корейська хвиля».

Літ.: Бєліков О. В. Коре Сарам: корейська діаспора в Україні та країнах СНД // Наука. Релігія. Сусп-во. 2006. № 3; Курбанов С. О. История Кореи с древности до начала ХХІ века. С.-Петербург, 2009; Глоба С. Корейцы Приднепровья // Единство. 2013, фев.

В. В. Тарасюк