КОРЕ́ЙЦІ — нація, основне населе­н­ня Корейського пів­острова. Самоназ­­ви: у Кореї — хангук-сарам (люди країни Хангук), у Корейській народно-демократичній республіці — чосон-сарам (люди країни Чосон). Пере­важна більшість належить до східно-азійської гілки мон­­голоїдної раси. Загальна чисельність понад 81 млн осіб: 50 млн — у Кореї, 24 млн — у Корейській народно-демократичній республіці, 2,5 млн — у Китаї, 1,6 млн — у США, 590 тис. — у Японії, по 200 тис. — у Канаді й Австралії, 176 тис. — в Узбеки­стані, 150 тис. — у РФ, 100 тис. — у Казах­стані. В Україні за пере­писом 2001 проживало 12 711 К., зокрема у АР Крим (2877), Миколаївській (1751), Дні­пропетровській (1446), Херсонській (1253), Донецькій (1124), Запорізькій (931), Одеській (773), Луганській (482), Харківській (394) обл. і Києві (384). Мову своєї національності вважали рідною 17,5 % (2223), російської — 76 % (9662), української — 5,5 % (700). За неофіційними даними, нині близько 50 тис. К. пере­бувають в Україні як нелегальні трудові мі­гранти (більшість їх приїхали з Узбеки­стану, Казах­стану і РФ). Перші К. зʼявилися на українських землях на початку 20 столі­т­тя, масовіше заселе­н­ня роз­почалося у 1950–60-х роках пере­важно у Миколаївській, Херсонській і Кримській обл., де вони арендували землю під баштан­ництво та для вирощува­н­ня цибулі. У містах оселялися випускники вищих на­вчальних закладів, тому корейська діаспора характеризується високим культурно-освітнім рівнем: близько 80 % громадян України корейського походже­н­ня мають вищу освіту. З метою збереже­н­ня та популяризації національної мови та культури 1992 створено Асоціацію корейців України, від­крито недільні школи у місцях компактного прожива­н­ня К., зокрема у Києві, Харкові, м. Джанкой і Красноперекопськ (обидва — АР Крим). У Київському лінгвістичному (1995) і Київському (1996) університетах за­проваджено ви­вче­н­ня корейської мови. 2013 у Києві від­бувся фестиваль корейської культури «Корейська хви­­ля».