Біографічний метод
БІОГРАФІ́ЧНИЙ МЕ́ТОД — метод дослідження у психології, соціології та інших суспільних науках, спрямований на вивчення особливостей життєвого шляху особи в певному макро- та мікросоціальному оточенні. Перші дослідження із застосуванням Б. м., що здійснювалися на початку 20 ст., були зосереджені на аналізі ретроспективних біографічних матеріалів (автобіографії, листи, щоденники, систематизовані спогади людей тощо). У соціології ці дослідження започаткували В. Томас та Ф. Знанецький (10–20-і рр. 20 ст.), які розробили теоретичні засади Б. м. й використали його для ґрунтовного аналізу процесів адаптації мігрантів до нових соціальних умов. Психолого-біографічні дослідження у 20–30-і рр. набули бурхливого розвитку в діяльності співробітників Віденського інституту психології під керівництвом Ш. Бюлера. Завдяки застосуванню нових біографічних методик (біографічне інтервʼю, клінічна бесіда, вимірювання хронологічних ліній життєвої активності тощо) ці дослідження дали змогу створити необхідні передумови для здійснення так званих лонгітюдів — досліджень, учасники яких перебувають під обстеженням психологів та соціологів упродовж тривалого часу. В одному з найвідоміших довготривалих досліджень — Каліфорнійському лонгітюді (30–70-і рр.) — групу людей обстежували з дитинства до зрілого віку, що дало змогу зʼясувати роль багатьох чинників соціального середовища у формуванні особистості та її життєвого шляху. Б. м. розробляли й застосовували в Чиказькому, Дьюкському, Каліфорнійському, Левенському, Боннському університетах. Сучасні біографічні методики зосереджені не тільки на ретроспективних аспектах життєвого шляху, а й на вивченні життєвої перспективи у її звʼязку з подіями минулого і сьогодення особи. Розроблено тест, біографічні методики, які уможливлюють дослідження цілісної субʼєктивної картини життєвого шляху. Деякі з цих методик використовують у масових опитуваннях, репрезентативних для великих соціальних груп. В українській науці біографічні методики використовували вчені факультету соціології та психології Київського університету та відділу соціальної психології Інституту соціології НАНУ. В останньому створено методику каузометрії, яка дає змогу здійснювати кількісний і якісний аналіз різних складових субʼєктивної картини життєвого шляху особи. Каузометрію широко використовують як діагностичну та психотерапевтичну процедуру в Україні та близькому зарубіжжі.