Біокомунікація

Визначення і загальна характеристика

БІОКОМУНІКА́ЦІЯ (від біо... і комунікація) — спілкува­н­ня тварин, взаємини між особинами одного або різних видів за допомогою пере­дава­н­ня сигналів (специфічних — хімічних, механічних, оптичних, акустичних, електричних тощо або неспецифічних — тих, що су­проводжують жит­тєдіяльність), які спри­ймаються органами зору, слуху, нюху, смаку, дотику, органами бічної лінії, термо- й електрорецепторами. Напрацюва­н­ня (генерація) того чи іншого сигналу та його спри­йма­н­ня (рецепція) утворюють між організмами від­повід­ний канал звʼязку — хім., акустич. і т. д. Інформація, яка надходить різними ка­налами звʼязку, спри­ймається нерв. системою, де формується від­повід­на реакція організму. Б. полегшує пошук їжі та сприятливих умов прожива­н­ня, захист від ворогів та шкідливих впливів, зу­стріч особин різної статі, формува­н­ня груп (зграй, стад, роїв, колоній та ін.) та регуляцію від­носин між особинами всередині них (територіальна поведінка, ієрархія тощо). Роль ка­налів звʼязку у різних видів неоднакова, ви­значається способом життя тварин і залежить від умов середовища. Як правило, Б. здійснюється з викори­ста­н­ням одночасно декількох ка­налів звʼязку, що доповнюють один одного. Найдавніший і найпоширеніший канал звʼязку — хімічний. Деякі продукти обміну речовин, що виділяються одними особинами, впливаючи на хеморецептори ін. особин, можуть слугувати регуляторами їхнього росту, роз­витку і роз­множе­н­ня, а також викликати певні реакції поведінки. Так, феромони самців деяких риб при­скорюють до­зріва­н­ня самок, синхронізуючи роз­множе­н­ня популяції. Виняткову роль хемокомунікація ві­ді­грає у комах, ви­значаючи реакції їхньої поведінки (харчові, статеві та ін.), а у сусп. форм — роз­виток і роз­поділ функцій і складну структуру бджолиної сімʼї чи мурашника. Пахучі речовини використовують для маркува­н­ня території, скріпле­н­ня звʼязків у групах. Риби, земноводні і ссавці добре роз­різняють запахи особин свого та ін. видів, а спільні групові запахи допомагають тваринам від­різнити «своїх» від «чужинців». У спілкуван­ні риб істотним є сприйня­т­тя органами бічної лінії локал. рухів води. Цей вид ди­стантної механорецепції дає змогу виявляти ворога чи здобич, під­тримувати порядок у косяку. Тактильні форми (напр., ало­принінг, грумінг) важливі для регуляції внутр.-видових стосунків у деяких птахів і ссавців. У міног, міксин і деяких риб створюване ними електричне поле допомагає у пошуках їжі. У «не­електричних» риб у косяку утворюється спільне електричне поле, яке координує поведінку окремих особин. Зорову Б. за­звичай су­проводжує утворе­н­ня структур, які набувають сигнального значе­н­ня (забарвле­н­ня і кольоровий візерунок, контури тіла або його частин), і виникне­н­ня ритуалізованих рухів (ритуал). Зорова Б. особливо важлива для мешканців від­критих ландшафтів. Акустичне спілкува­н­ня найбільш роз­винене у членистоногих і хребетних. Його роль як ефективного способу ди­стантної сигналізації зро­стає у водному середовищі та у закритих ландшафтах. Роз­виток звукової Б. залежить від роз­витку інших ка­налів звʼязку. У птахів, напр., високі акустичні здібності властиві гол. чином скромно зафарбованим видам, тоді як яскраве забарвле­н­ня і складна ди­станційна поведінка за­звичай узгоджується з невисоким рівнем звукового спілкува­н­ня. Складна структура багатьох сигналів допомагає персонально впі­знавати партнера. Комплекс сигнальних структур та реакцій поведінки, у процесі яких вони використовуються, утворює специфічну для кожного виду сигнальну систему. У досліджених видів риб число специфічних сигналів видового коду коливається від 10 до 26, у птахів — від 14 до 28, у ссавців — від 10 до 37. Б. ві­ді­грає важливу роль у між­видовому спілкуван­ні. Для захисту від хижаків, що роз­шукують здобич за запахом, види-жертви виділяють не­приємні запахи, що від­лякують ворогів, їхні тканини стають не­придатними для вжива­н­ня, а для захисту від хижаків, які користуються зором, — різні типи забарвле­н­ня й форми покривів, серед яких наслідувальна подібність незахищеного організму із захищеним або не­їстівним (мімікрія).

Літ.: Хайнд Р. Поведение животных / Пер. с англ. Москва, 1975; Барбье М. Введение в химическую экологию / Пер. с франц. Москва, 1978; Экология, структура популяций и внутривидовые ком­муникативные процес­сы у млекопитающих. Москва, 1981; Чайченко Г. М., Харченко П. Д. Физиология высшей нервной деятельности. К., 1981.

Л. І. Францевич

Завантажити статтю