Біологічна зброя

Визначення і загальна характеристика

БІО­ЛОГІ́ЧНА ЗБРО́Я — різновид зброї масового ураже­н­ня, дія якої ґрунтується на викори­стан­ні хвороботворних властивостей мікроорганізмів, спроможних роз­множуватися в рослинах, в організмах людей, тварин і викликати масові захворюва­н­ня. До Б. з. належать зброя, обладна­н­ня або засоби до­ставки, спеціально при­значені для за­стосува­н­ня біол. агентів або їхніх токсинів на війні чи у ворожих цілях. До тех. засобів до­ставки належать ракети, бомби, снаряди, міни, різноманітні мех. генератори, а також контейнери із зараженими пере­носниками (блохи, кліщі, комарі та ін.). Бактеріол. засобами є віруси, бактерії, грибки, рикетсії і токсичні продукти їхньої жит­тєдіяльності, які пере­даються через заражених носіїв (комах, гризунів) або можуть за­стосовуватися як суспензії та порошки в боє­припасах. Бактеріологічно зараженими хвороботвор. мікроорганізмами можуть бути призем. прошарок повітря та місцевість у результаті за­стосува­н­ня су­противником Б. з. з метою викликати мас. захворюва­н­ня людей, тварин і рослин. Характер бактеріол. зараже­н­ня залежить від засобів і часу за­стосува­н­ня Б. з., виду й концентрації рецептур, що використовуються, напрямку й глибини пошире­н­ня бактеріол. аерозолю в уразливих концентраціях, роз­мірів і кордонів зараж. р-нів, стійкості рецептур і збудників у зовн. середовищі, ступеня готовності військ до захисту від Б. з., наявності й ефективності засобів захисту та ін. чин­ників. Висока бо­йова ефективність Б. з. зумовлена малою дозою, що інфікує, можливістю таєм. за­стосува­н­ня на великих тер., важкістю індикації, вибірковістю дії (тільки на людину, на певний вид тварин тощо), сильним психол. впливом, великим обсягом і складністю робіт, спрямованих на ліквідацію наслідків при одночас. мас. надходжен­ні інфекц. хворих. Б. з. — один із найжорстокіших за своїми наслідками засобів веде­н­ня війни. За­стосовувати Б. з. намагалася Німеч­чина під час 1-ї світової війни шляхом зараже­н­ня коней збудником сапу. Не­зважаючи на заборону Б. з. Женев. протоколом 1925, перед 2-ю світ. війною фашист. Німеч­чина і Японія готувалися за­стосувати її, що було роз­крито на Нюрнбер. (1946) і Хабаров. (1949) суд. процесах над військ. злочинцями. Після 2-ї світової війни були неодноразові звинуваче­н­ня одних країн на адресу інших про за­стосува­н­ня Б. з. Напр., Рад. Союз, Пн. Корея та Китай звинувачували США в за­стосуван­ні Б. з. під час Корей. війни. Сх.-європ. країни звинувачували Велику Британію в за­стосуван­ні Б. з. в Омані 1957. Китай. уряд звинуватив США у виникнен­ні епідемії холери в Гонконзі 1961. Бразил. земле­власники 1970 звинувачувалися у навмисному інфікуван­ні індіанських племен у бас. Амазонки задля загарба­н­ня їхніх земель. Б. з. роз­робляли також в Іраку, США, СРСР. 16 грудня 1972 ГА ООН ухвалила Конвенцію про заборону Б. з., що набрала чин­ності 1975. Конвенція також забороняє накопиче­н­ня ін. біол. агентів або токсинів, незалежно від їхньої природи та способів виробництва, таких видів і в таких кількостях, які не від­повід­ають потребам проведе­н­ня профілакт., захисних та ін. заходів у мирних цілях. Б. з. заборонено за­стосовувати проти людей, тварин, рослин.

Для вдосконале­н­ня Б. з. використовуються досягне­н­ня ген. інженерії. У травні 1986 Міністерство оборони США у доповіді Комітету палати пред­ставників Кон­гресу США під­твердило, що завдяки методам ген. інженерії бактеріол. війна стає ефектив. варіантом бо­йових дій. Будь-який прорив однієї країни в цій галузі роз­глядається іншими як потенц. за­гроза їхній нац. без­пеці. Особливо небезпеч. при виникнен­ні бактеріол. війни будуть нові, неві­домі медицині інфекц. захворюва­н­ня (напр., вірусна хвороба SARS — нетипова пневмонія). Засоби й методи захисту від них доведеться створювати уже під час веде­н­ня бо­йових дій. Широке за­стосува­н­ня Б. з. може при­звести до загибелі всього живого на планеті. Про­блемою сьогоде­н­ня стала можливості викори­ста­н­ня цієї зброї в локал. конфліктах та терористами. Нині гостро стоїть пита­н­ня про запобіга­н­ня поширен­ню Б. з. в країнах, які її раніше не мали. Це не менш важливе зав­да­н­ня, ніж нерозпо­всюдже­н­ня ядер. зброї. Україна була країною-спів­автором проекту Конвенції про заборону роз­робки, виробництва, накопиче­н­ня запасів бактеріол. і токсичної зброї та про їх знище­н­ня, є її повноправною державою-учасницею й суворо дотримується своїх зобовʼязань від­повід­но до цієї Конвенції.

Літ.: Химическое и бактериологическое оружие и последствия его возможного применения. Москва, 1970; Бактериологическое оружие и защита от него. Москва, 1971; Медико-санитарные аспекты применения химического и бактериологического оружия. Женева, 1972; Бабуров В. Конвенция о за­прещении бактериологического оружия // Междунар. жизнь. 1986. № 12; Защита от оружия мас­сового поражения. Москва, 1986; Мясников В. В. Защита от оружия мас­сового поражения. Москва, 1989.

О. Маначинський, І. Ю. Худецький, В. В. Нарожнов

Завантажити статтю