Біологічний напрям у соціології

Визначення і загальна характеристика

БІО­ЛОГІ́ЧНИЙ НА́ПРЯМ У СОЦІОЛО́ГІЇ — один із най­впливовіших напрямів у соціальній науці 2-ї половини 19 ст., який зводив сутність соціальних явищ і факторів до біо­логічних процесів і законів, механічно пере­несених на життя су­спільства (закони боротьби за існува­н­ня, вижива­н­ня, природний добір, ідентифікація клітин­ної структури організму з су­спільним організмом тощо). Політ. процеси та роз­виток держ. ін­ститутів Б. н. у с. аналізує з позицій біо­логії. При об­ґрунтуван­ні Б. н. у с. наводяться праці Т. Гоб­бса, З. Фройда, Р. Нібура, які пояснювали силові методи в політиці, війни, особистісні та між­нар. конфлікти вродж. спадковими інстинктами, природ. станом люд. су­спільства. Від­галуже­н­ням Б. н. у с. став соц. дарвінізм, особливо популярний у 1890-і рр., згідно з яким природ. добір веде до вижива­н­ня найсильніших осіб і спільнот люд. популяції за рахунок знище­н­ня слабших. Класич. соц. дарвінізм був дис­кредитований нацизмом, який спирався на нього у своїй ідеології.

У 2-й пол. 20 ст. Б. н. у с. активно роз­вивав австр. учений-зоолог, засн. т. зв. соц. етології К. Лоренц. Його кн. «Das sogenannte Böse» («Агресія», 1963) висуває концепцію «інстинкт. агресивності», притаман. як тваринам, так і людям, поширює біол. закономірності поведінки тварин на люд. су­спільство. Аналізуючи поведінку деяких видів тварин, К. Лоренц стверджував, що за певних об­ставин у більшості з них автоматично спрацьовує механізм агресії й тоді вони нападають на пред­ставника свого виду. Ця внутр. агресія має таку ж нездолан­ну природу, як інстинкти роз­множе­н­ня, самозбереже­н­ня тощо. Оскільки людина походить із тварин. світу, вона повин­на мати ті ж самі інстинкти, отже, в основі поведінки людей — суто біол. мотивація. Пере­несе­н­ня біол. закономірностей на політ. діяльність і методи її ви­вче­н­ня у сучас. світі ді­стало назви: «біо­політика», «новий соц. дарвінізм» та «соціобіо­логія».

Сучасні пред­ставники Б. н. у с. для об­ґрунтува­н­ня своїх концепцій використовують політ. психологію, етнопсихологію, етологію, клін. психологію тощо. Амер. політолог Г. Кан ототожнює війни між людьми з сутичками тварин, роз­виваючи ідеї К. Лоренца, створює «теорію ескалації» між­нар. конфліктів. Своєрід. «ідеалом» конфліктів для Г. Кана є бійки змій, які, за його твердже­н­ням, ніколи не завдають одна одній смертел. укусів. Послідовників цих теорій особливо багато у США. Вони наголошують на недосконалості люд. природи, загострен­ні агресивності людей у звʼязку з демогр. вибухом в Азії, Африці, Лат. Америці. В остан­ні роки Б. н. у с. використовується деякими науковцями та політиками низки іслам. та афр. країн для об­ґрунтува­н­ня тези про вроджену недосконалість пред­ставників євроатлантич. цивілізації, пере­ваги «чорної людини» над «білою», іслам. цивілізації над європ. чи американською. По­гляди біо­логізаторів за­знають го­строї критики з боку пред­ставників ін. наук. течій. Зведе­н­ня багатовимірності люд. істор. роз­витку до панува­н­ня законів тварин. світу є не лише спроще­н­ням, а й спотворе­н­ням історії роз­витку людства, тоді як ро­зумі­н­ня орган. звʼязку людини й довкі­л­ля, коеволюції людини й природи — необхідна умова комплекс. наук. ви­вче­н­ня реальності.

І. М. Грабовська, С. І. Грабовський

Завантажити статтю