КОРЕЛЯ́ЦІЯ (лат. ко… — префікс, що означає обʼ­єд­на­н­ня, спільність, сумісність, і relatio — від­ноше­н­ня) — взаємозалежність двох або більшої кількості ви­значених за родовими ознаками речей, які не повʼязані причин­но-наслідковим звʼязком. Термін «К.» бере свої витоки з праць французького палеонтолога Ж. Кювʼє. У 18 ст. він роз­робив «закон К.» частин і органів живих істот, за допомогою якого можна від­новити ви­гляд викопних тварин лише за частиною їх залишків. У математиці уперше цей термін вжив на­прикінці 19 ст. англійський біо­лог і статист Ф. Гальтон. Нині це поня­т­тя використовується у різноманітних галузях знань — математиці, зокрема в теорії ймовірностей (статистична взаємозалежність випадкових величин) і проективній геометрії (різновид дуальності між під­просторами векторного простору); економіці та соціальних науках, зокрема у психології та соціології (метод обробле­н­ня статистичних даних — кореляційно-ре­гресивний аналіз); технічних науках, зокрема в електроніці (міра подібності між двома сигналами — крос-К.); в медицині, зокрема у фізіології (взаємозалежність органів і функцій). Математичною мірою К. двох випадкових величин є кореляційне від­ноше­н­ня, або коефіцієнт К. Коли зміна однієї випадкової величини призводить не до закономірної зміни іншої, а до іншої статистичної характеристики за­даної випадкової величини, подібний звʼязок не вважається кореляційним, хоча й є статистичним.

Поня­т­тя К. станів є фундаментальним в природничих науках і широко за­стосовується до описа­н­ня властивостей складних систем різноманітної природи, які є предметом сучасних досліджень зі статистичної механіки та квантової теорії. Так, характерні термодинамічні, зокрема й кінетичні, властивості нерівноважних статистичних систем пояснюються за допомогою «динаміки К.» І. Пригожина. Остан­нім часом у квантовій теорії введено нове поня­т­тя заплутаності квантових станів — особливої форми квантової К. Ним описують явище взаємозалежності станів квантових частинок навіть за умови, що частинки пере­бувають за межами їх всеможливих взаємодій, що суперечить принципу локальності. Процес квантової телепортації, який ґрунтується на заплутаних квантових станах, використовують в таких інтенсивно досліджуваних напрямах, як квантові обчисле­н­ня та квантова крипто­графія. В Україні поня­т­тя «К.» роз­вивалося та за­стосовувалося в дослідже­н­нях пред­ставників київських наукових шкіл з математичної фізики (М. Боголюбов, Д. Петрина) та теорії ймовірностей (Б. Гнєденко, А. Скороход; обидві — Ін­ститут математики НАНУ), фізики плазмових процесів (О. Ситенко, А. Загородній, Ін­ститут теоретичної фізики НАНУ) та львівської наукової школи зі статистичної фізики рідин і сумішей (І. Юхновський, І. Мриглод, Ін­ститут фізики конденсованих систем НАНУ).