Біоцикл

Визначення і загальна характеристика

БІОЦИ́КЛ (від біо... і грец. ϰύϰλος — круг, коло, круговерть) — найбільший екологічний під­роз­діл біосфери. Виділяють Б.: суша, море та внутр. водо­йми. Під морем ро­зуміють власне моря, океани та солоні приморські водо­йми — лагуни та лимани, під внутр. водо­ймами — річки, озера, водо­сховища, ка­нали. Кожний Б. поділяється на біо­хори, які складаються з багатьох біотипів. Напр., біо­типи піщаного, камʼянистого, черепашкового та мулистого ґрунтів обʼ­єд­нуються у біо­хор шельфу, котрий разом із біо­хорами материкового схилу, абісалі та пелагіалі утворює Б. моря. У мас­штабі планети поверх­ня Б. суші становить бл. 146,1 млн км², морів та океанів бл. 361,1 млн км², внутр. водойм — бл. 3 млн км², із них озер — 2,7 млн км². Найвища точка на суші — 8848 м (г. Джомолунґма у Гімалаях). Най­глибша точка на планеті — 11 022 м (у Маріанській западині в Тихому океані). Найбільші за довжиною річки світу — Ніл (6671 км), Міс­сісіпі (6420 км), Амазонка (6400 км), Янцзи (5800 км), Об (4338 км). Найбільші за обʼємом водо­сховища світу — Братське (р. Ангара, РФ), Кариба (р. Замбезі, Пд. Африка), Насер (р. Ніл, Єгипет), Вольта (р. Вольта, Гана), Манікуачан–5 (р. Манікуачан, Канада). Обʼєм цих водо­сховищ від 142 до 169,3 км³.

В межах України є всі Б. Суша, заг. пл. 603 700 км², через берегову лінію завдовжки 2835 км межує з Чорним та Азовським морями. Найвища точка в Україні — г. Говерла (2061 м), найбільша глибина Чорного м. — 2212 м. Річкова мережа на території України налічує більш як 71 тис. річок і водотоків, заг. довжина яких становить 248 тис. км. Найбільші річки — Дунай, Дні­про, Дністер, Пів­ден­ний Буг і Припʼять. Характерні водо­йми Пн. Причорноморʼя та Приазовʼя — лимани. Найбільші з них — Дні­провсько-Бузький (800 км²), Дністровський (400 км²), Тилігульський (170 км²), Молочний (168 км²) та Хаджибейський (70 км²). За солоністю води, складом флори та фауни більшість лиманів належить до Б. моря, тоді як Дні­провсько-Бузький та Дністровський — до Б. внутр. вод, хоча і в них трапляються види рослин і тварин мор. походже­н­ня. На території України налічують бл. 20 тис. озер, зокрема понад 7 тис. із площею, більшою за 0,1 км². Найбільші озера роз­таш. в пониз­зі Дунаю: Ялпуг (149 км²), Кагул (93 км²), Катлабуг (67 км²) та Китай (60 км²). Оз. Світязь (27,5 км²) — у групі Шацьких озер на Волині. В Україні споруджено 1060 водо­сховищ із заг. обʼємом води бл. 55 км³, серед них найбільші Каховське (18,2 км³), Кременчуцьке (13,5 км³), Київське (3,73 км³), Дні­провське (3,3 км³) та Дністровське (3 км³).

Кожен із Б. характерний своїми видами рослин і тварин, які адаптовані до умов конкретних біо­топів. Якщо мати на увазі видове різномані­т­тя, найбагатшим Б. виявляється суша, бо самих лише комах у ньому налічується бл. 1 млн. видів, тоді як у морі описано бл. 300 000 видів живих істот. Але якщо оперувати найвищими таксоном. категоріями — типами, виходить ін. положе­н­ня: тільки в морі живуть пред­ставники 15 типів тварин, у морі, прісних водах та на суші — 17 типів, а тільки поза межами моря — 1 тип (оніхофори, або первин­нотрахейні, з без­хребетних). Як екол. під­роз­діли біо­сфери, Б. не ізольовані один від одного. Їх обʼ­єд­нують не лише водяні та повітряні течії, зсуви, виверже­н­ня вулканів та ін. абіо­тичні процеси, але також велика кількість видів, які протягом життя чи протягом року пере­бувають у різних Б. Існує багато видів комах, що в дорослому стані живуть на суші, а їхні личинки роз­виваються у прісних водо­ймах (комарі, бабки, одноденки, дзюрчалки) або у морі (пред­ставники родини океанічних водомірок Halobatidae, мух роду Clunio). Прохідні риби для роз­множе­н­ня здійснюють міграції ана­дромні (із морів у ріки — як осетрові, лососеві та оселедцеві) або ката­дромні (з рік у море — як річковий вугор). Сушу та прісні води «обʼ­єд­нують» земноводні тварини й деякі плазуни. Морські черепахи мігрують за тисячі кілометрів до піщаних пляжів для від­кла­да­н­ня яєць. Широко ві­домі такі напів­водні ссавці, як бобер чи ондатра, й багато ін. живих істот, що здійснюють екол. звʼязки між Б. Особливо далекі міграції характерні для багатьох видів птахів, які восени й навесні пере­тинають моря й континенти. Охорона таких видів, що їх у між­нар. праві називають транскордон­ними, потребує між­нар. угод та скоординованих дій. Напр., Між­нар. угода про збереже­н­ня афро-євразій. водно-болот. птахів, що мігрують, до якої при­єд­налася й Україна, охоплює величезну тер. планети, зокрема всі 3 Б. від Пн. полюса до Пд. Африки. Ця угода сприяє збережен­ню укр. популяції білого лелеки, колпиці і орлана-білохвоста. Особливе наук. та практ. значе­н­ня мають граничні ділянки на межах Б. У пере­хід. зонах (екотонах) між двома середовищами спо­стерігається збільше­н­ня різномані­т­тя та кількості організмів на одиницю площі чи обʼєму. Яскравим прикладом такого екотону є дельти та гирла річок, де контактують та взаємодіють всі 3 Б. — суша, річка та море. Саме тут спо­стерігаються найбільші «скупче­н­ня життя» (вираз В. Вернадського) і саме до цих вод та земель з антич. часів було прикуто увагу людини-рибалки, мисливця та хлібороба. Комплексні дослідж. укр. учених у Дунай. біо­сфер. заповід­нику, роз­таш. в дельті Дунаю (Ю. Шеляг-Сосонко, 1999), виявили такі кількості видів: судин­них рослин — 950, комах — 791, водоростей планктону — 692, птахів — 255, дон­них водоростей — 246, без­хребетних зоопланктону — 190, риб — 91, ссавців — 41, грибів — 39, амфібій — 11, плазунів — 5, усього — 3311 видів рослин і тварин на площі, меншій за 46 км². Іншим прикладом екотону на межі Б. є прибережна смуга морів та океанів. Це най­продуктивніша зона мор. Б., у якій зосереджена осн. частина живих ресурсів. На межі моря й атмо­сфери укр. вчені від­крили мор. нейстон (Ю. Зайцев, 1970), специф. угрупова­н­ня організмів, у якому зосереджені ранні стадії роз­витку великої кількості видів мор. без­хребетних та риб. Внаслідок свого роз­ташува­н­ня на межах Б. організми дельт, прибережних зон моря, нейстону та від­повід­ні біо­ценози найбільшою мірою за­знають антропоген. тиску й тому потребують особливої уваги та охорони.

Літ.: Зайцев Ю. П. Морская нейстонология. К., 1970; Шеляг-Сосонко Ю. Р. Біо­різноманітність Дунайського біо­сферного заповід­ника, збереже­н­ня та управлі­н­ня. К., 1999.

Ю. П. Зайцев

Завантажити статтю