БІРКЕНМА́ЄР Юзеф (Birkenmajer Jуzef; 19. 03. 1897, містечко Черняхів Краків. воєводства — 26. 09. 1939, Варшава) — польський поет, прозаїк, пере­кладач, літературо­знавець. Син проф. Яґел­лон. університету. Закін. гімназію у Кракові. Мобіліз. до австр. армії, потрапив до рос. полону й пере­бував у таборі для полонених у Сибіру. Після поверне­н­ня навч. в Яґел­лон. і Варшав. університетах. 1932 здобув ступінь д-ра філософії, а 1937 — д-ра габілітації за працю «Patriam Carmen “Bogurodzica Dziewica”», ви­дану 1937 у Львові під на­звою: «”Bogurodzica Dziewica”: Analiza tekstu, treści i formy». Цього ж року ви­їхав до CША для викла­да­н­ня польс. мови й літ-ри в університеті м. Медісон (шт. Вісконсін). 1939 був за­прош. на посаду проф. Люблін. катол. університету, але з початком війни 1 вересня зголосився до польс. війська й загинув при обороні Варшави. Письмен­ницька та наук. діяльність Б. була багато­гран­ною й динамічною. Автор кількох поет. збірок, зокрема «Ulicą і drogą» (Warszawa, 1926), низки збірок проз. творів: «Łzy Chrystusоwe» (Poznań, 1926), «Śmierć na wesoło» (Warszawa, 1937) та ін. 1934–38 ви­йшло 7 книжок творів для дітей, 6 ви­дань популяр. серії «Postacie Świętych», 10 ви­дань влас. пере­кладів творів світ. літ-ри (Дж. Ґолсуорсі, Р. Таґор, Дж.-Р. Кіплінґ, Е. Салґарі, Горацій та ін.). Його літературо­знавчі праці присвяч. про­блемам давньопольс. літ-ри, зокрема впливу на неї Святого Письма і творів антич. літ-ри, дослідже­н­ням жанрів середньовіч. гімну та епітафії, творчості М. Рея, М. Гусовського; залишив також глибокі роз­відки з творчості А. Міцкевича, Г. Сенкевича, Я. Кас­провича та ін. польс. письмен­ників-класиків. Помітне місце в н.-д. діяльності вченого посідала його участь у дис­кусії навколо про­блеми походже­н­ня пісні «Богородице Діво», виконаної перед Ґрюнвальд. битвою 1410, яку польс. літературо­знавство вважало польс. воєн­ним гімном. Початок дис­кусії 1906 поклала праця В. Щурата «Грунвальдська пісня “Bogurodzicza Dziewica” — памʼятка західноруської літератури 14 в.», в якій доводилося давньорус. походже­н­ня пісні, знаної на Русі й принесеної під Ґрюнвальд руськими та литов. полками — учасниками цієї битви. Концепція Щурата протягом багатьох років за­знавала го­строї й не­примирен. критики польс. учених, зокрема проф. О. Брікнера, але й зна­йшла під­тримку укр. учених, зокрема І. Франка. Кінець цій дис­кусії поклала участь у ній Б. На основі аналізу текс­ту й мелодії пісні у низці роз­відок, зокрема — «Zagadnienie autorstwa “Bogurodzicy”», «Dyskusja o “Bogurodzicy”» (обидві — 1936), «Sprawa opieczętowana» (1937), «Trzeźwe poglądy prof. Brűcknera na “Bogorodzicę”» (1938) та у зга­даній моно­графії 1937 Б. довів непереконливість аргументів польс. критики й ви­ступив на захист концепції В. Щурата. У книгозбірні В. Щурата зберігається примірник моно­графії Б. з дарчим написом автора з нагоди заверше­н­ня дис­кусії, яка тривала тридцять років.