Бірман Іштван

БІ́РМАН Іштван (Степан Павлович; 11. 07. 1891, Відень — 16. 08. 1937, Москва) — фахівець у галузі металургії. Закін. комерц. школу в Будапешті (1908). Працював у Аграр. банку. 1915–18 воював у австро-угор. армії. Влітку 1918 вступив до Соц.-демократ. партії Угорщини. Виступав за розбудову незалеж. демократ. Угорщини, за нац. банк. систему. 1919–22 — в’язень гортиської тюрми. 22 березня 1922 переїздить до Москви завдяки обміну політв’язнів Угорщини на військовополонених колиш. Австро-Угорщини в Росії. Від 1923 — економіст тресту «Головметал СРСР». Від 1926 — заступник голови правління, від 1927 — голова тресту «Південсталь». Прихильник принципів товарно-грошового, ринк. розвитку СРСР, запровадив методи госпрозрахунку на підприємствах тресту «Південсталь». Від 1929 — керівник планово-екон. відділу Вищої ради нар. господарства (ВРНГ) СРСР, заступник голови Всесоюз. об’єднання будівництва 2-ї металург. бази країни за Уралом (металург. заводи Магнітогорський та Кузнецький у м. Новокузнецьк Кемеров. обл., РФ). Продемонстрував незгоду з методами й планами будівництва, що характеризувалися жорстокістю й аморальністю. Навесні 1930 звільн. з цієї посади й залишений кер. відділу ВРНГ СРСР. 1932–37 — директор Дніпроп. металург. заводу ім. Г. Петровського. Під його керівництвом завод вийшов на передові позиції в чорній металургії СРСР. У серед. 1930-х рр. Б. виступив проти посилення політ. терору в СРСР, штуч. й масового виявлення «ворогів народу» та методів фіз. розправи з ними. 8 серпня 1937 Б. підступно вивезений до Москви, де через кілька днів раптово помер у Кремлів. лікарні.

Завантажити статтю