БІ́РМАН Іштван (Степан Па­влович; 11. 07. 1891, Ві­день — 16. 08. 1937, Москва) — фахівець у галузі металургії. Закін. комерц. школу в Будапешті (1908). Працював у Аграр. банку. 1915–18 воював у австро-угор. армії. Влітку 1918 вступив до Соц.-демократ. партії Угорщини. Ви­ступав за роз­будову незалеж. демократ. Угорщини, за нац. банк. систему. 1919–22 — вʼязень гортиської тюрми. 22 березня 1922 пере­їздить до Москви завдяки обміну політвʼязнів Угорщини на військовополонених колиш. Австро-Угорщини в Росії. Від 1923 — економіст тресту «Головметал СРСР». Від 1926 — за­ступник голови правлі­н­ня, від 1927 — голова тресту «Пів­ден­сталь». Прихильник принципів товарно-грошового, ринк. роз­витку СРСР, за­провадив методи госп­розрахунку на під­приємствах тресту «Пів­ден­сталь». Від 1929 — керівник планово-екон. від­ділу Вищої ради нар. господарства (ВРНГ) СРСР, за­ступник голови Всесоюз. обʼ­єд­на­н­ня будівництва 2-ї металург. бази країни за Уралом (металург. заводи Магнітогорський та Кузнецький у м. Новокузнецьк Кемеров. обл., РФ). Продемонстрував не­згоду з методами й планами будівництва, що характеризувалися жорстокістю й аморальністю. Навесні 1930 звільн. з цієї посади й залишений кер. від­ділу ВРНГ СРСР. 1932–37 — директор Дні­проп. металург. заводу ім. Г. Петровського. Під його керівництвом завод ви­йшов на пере­дові позиції в чорній металургії СРСР. У серед. 1930-х рр. Б. ви­ступив проти посиле­н­ня політ. терору в СРСР, штуч. й масового виявле­н­ня «ворогів народу» та методів фіз. роз­прави з ними. 8 серпня 1937 Б. під­ступно вивезений до Москви, де через кілька днів раптово помер у Кремлів. лікарні.