Бітов Андрій Георгійович

БІ́ТОВ Андрій Георгі­йович (Битов Андрей Георгиевич; 27. 05. 1937, Ленін­град, нині С.-Петербург — 03. 12. 2018, Москва) — російський письмен­ник. Член СП РФ (1965). Один із засн. і президент (від 1991) рос. ПЕН-клубу. Закін. Ленінгр. гірн. ін­ститут (1962). Дебютував 1960. Перша книга — «Большой шар» (Ленин­град, 1963). Автор книг повістей «Такое долгое детство» (Москва; Ленин­град, 1965), «Дачная местность» (Москва, 1967), «Аптекарский остров», «Путешествие к другу детства» (обидві — Ленин­град, 1968), «Образ жизни», «Дни человека» (обидві — Москва, 1972), «Семь путешествий» (Ленин­град, 1976). Через участь у непідцензур. альманасі «Метрополь» (1979) твори Б. пере­стали друкувати. Роман «Роль» пере­кладено нім. мовою й ви­дано у Німеч­чині (1980; 1983). Роман «Пушкинский дом» (1971) вперше опубл. у США 1978 (у ж. «Новый мир» — 1979); здобув три між­нар. премії: ім. А. Бєлого (1990, Ленін­град), за кращу закордон­ну книжку року (Франція) та ім. О. Пушкіна (1990, Німеч­чина). Ви­дано під­сумковий чотиритомник «Империя в четырех измерениях» (Москва, 1996), куди уві­йшли також твори «Улетающий Монахов» (Державна премія РФ, 1992), «Кавказский плен­ник» («Уроки Армении», «Наш человек в Хиве», «Грузинский альбом»), «Оглашен­ные» («Птицы, или Оглашение человека», «Человек в пейзаже», «Ожи­дание обезьян»), «Попытка утопии», «Астролог», «Таблица амбиций». Стилю зрілого Б. властиві риси постмодернізму, по­єд­на­н­ня опису й аналізу, залуче­н­ня інтерлітературної реальності; фабула вибудовується із рефлексій та коментарів автора, який стає персонажем твору. Б. — майстер аналіт. прози, у якій від­творив внутр. світ рад. інтелігенції 1960–80-х рр., показав кризу рад. людини, спадкоємність поколінь рос. інтелігенції у драм. контекс­ті рос. історії. Автор сценарію до фільму «У четвер і більше ніколи» (1979, реж. А. Ефрос), спів­автор сценарію рад.-япон. фільму «Маленький утікач», а також нарисів і літ.-крит. есе. Живе у Москві та С.-Петербурзі.

Завантажити статтю