Блакитний Василь Михайлович

Визначення і загальна характеристика

БЛАКИ́ТНИЙ Василь Михайлович (справж. — Ел­ланський; 31. 12. 1893(12. 01. 1894), с. Козел, нині смт Михайло-Коцюбинське Черніг. р-ну Черніг. обл. — 04. 12. 1925, Харків) — письмен­ник, публіцист, громадсько-політичний діяч. Навч. у Черніг. бурсі (1905–10) та духов. семінарії (1910–14), Київ. комерц. ін­ституті (1914–15). Брав участь у студент. рев. гуртках. Від 1917 — чл. УПСР. Лідер партії «боротьбистів» (1918–20). Партія еволюціонувала вліво, до більшовизму, внаслідок чого більшість членів партії, зокрема й Б., вступила у березні 1920 до КП(б)У. Б. належав до тієї частини лівої укр. інтелігенції, яка вірила в можливість створе­н­ня нової України на нових соціаліст. засадах і пішла на спів­робітництво з більшовиками, беручи активну участь у «соціалістичному будівництві». Від 1921 — ред. уряд. г. «Вісті», що виходила українською мовою, та голова Держ­видаву України. Був організатором і ред. низки літ.-мист. ви­дань: щотижневого додатка «Література, наука, мистецтво» (від 1925 — «Культура і побут») до г. «Вісті», а також ж. «Шляхи мистецтва», «Всесвіт», «Червоний перець». Організатор і голова спілки пролетар. письмен­ників «Гарт» (1923–25). Вірші писав від 1912. Ви­ступав у пресі як теоретик, публіцист, критик (псевд. В. Блакитний), згодом як поет (псевд. В. Еллан), прозаїк (псевд. А. Орталь), сатирик (псевд. Валер Проноза), пародист (псевд. Маркіз Попелястий). Провід­ні мотиви лірики — рев. романтика, віра у всесвітню революцію, в можливість вільної України під червоними зорями. У своїй творчості Б. еволюціонував від громад. мотивів у дусі народництва до ім­пресіонізму. В рад. часи від­давав пере­вагу сатирі («Радянська гірчиця», Х.; К., 1924; «Державний розум», 1925) та публіцистиці; як публіцист пристрасно об­стоював лінію на творе­н­ня яскраво національної пролетар. укр. культури. В остан­ні роки життя від­чув на­ступ імперських, шовініст. сил більшовизму, що й при­скорило його недугу та перед­часну смерть. Б. належала провід­на роль у культур. буд-ві України 20-х рр., що ді­стало назву «доба Від­родже­н­ня», яке незабаром пере­творилося на «роз­стріляне Від­родже­н­ня». Згодом, у 30–50-х рр. імʼя Б. було під­дане остракізму, а його твори заборонені. Громад. і творча діяльність Б. потребують обʼєктив. крит. оцінки.

Тв.: Удари молота і серця. 1920; Наші дні. 1925; Твори. Т. 1–2. 1958; Поезії. 1983 (усі — Київ).

Літ.: Адельгейм Є. Василь Еллан. К., 1959; Ні слова про спокій (Спогади про Василя Ел­лана). К., 1965; Барабаш Ю. Червоний одсвіт революції. Про Василя Ел­лана (Блакитного) // Жовтень. 1966. № 7; Микитенко О. Поет-комунар // Всесвіт. 1984. № 1; Дзюба І. Вогнем гартований хорал // Україна. 1989. № 2; Його ж. Він є у житті України // ГУ. 1997, 23 січ.

С. А. Крижанівський

Завантажити статтю