Блакитний Василь Михайлович

БЛАКИ́ТНИЙ Василь Михайлович (справж. — Елланський; 31. 12. 1893(12. 01. 1894), с. Козел, нині смт Михайло-Коцюбинське Черніг. р-ну Черніг. обл. — 04. 12. 1925, Харків) — письменник, публіцист, громадсько-політичний діяч. Навч. у Черніг. бурсі (1905–10) та духов. семінарії (1910–14), Київ. комерц. інституті (1914–15). Брав участь у студент. рев. гуртках. Від 1917 — чл. УПСР. Лідер партії «боротьбистів» (1918–20). Партія еволюціонувала вліво, до більшовизму, внаслідок чого більшість членів партії, зокрема й Б., вступила у березні 1920 до КП(б)У. Б. належав до тієї частини лівої укр. інтелігенції, яка вірила в можливість створення нової України на нових соціаліст. засадах і пішла на співробітництво з більшовиками, беручи активну участь у «соціалістичному будівництві». Від 1921 — ред. уряд. г. «Вісті», що виходила українською мовою, та голова Держвидаву України. Був організатором і ред. низки літ.-мист. видань: щотижневого додатка «Література, наука, мистецтво» (від 1925 — «Культура і побут») до г. «Вісті», а також ж. «Шляхи мистецтва», «Всесвіт», «Червоний перець». Організатор і голова спілки пролетар. письменників «Гарт» (1923–25). Вірші писав від 1912. Виступав у пресі як теоретик, публіцист, критик (псевд. В. Блакитний), згодом як поет (псевд. В. Еллан), прозаїк (псевд. А. Орталь), сатирик (псевд. Валер Проноза), пародист (псевд. Маркіз Попелястий). Провідні мотиви лірики — рев. романтика, віра у всесвітню революцію, в можливість вільної України під червоними зорями. У своїй творчості Б. еволюціонував від громад. мотивів у дусі народництва до імпресіонізму. В рад. часи віддавав перевагу сатирі («Радянська гірчиця», Х.; К., 1924; «Державний розум», 1925) та публіцистиці; як публіцист пристрасно обстоював лінію на творення яскраво національної пролетар. укр. культури. В останні роки життя відчув наступ імперських, шовініст. сил більшовизму, що й прискорило його недугу та передчасну смерть. Б. належала провідна роль у культур. буд-ві України 20-х рр., що дістало назву «доба Відродження», яке незабаром перетворилося на «розстріляне Відродження». Згодом, у 30–50-х рр. ім’я Б. було піддане остракізму, а його твори заборонені. Громад. і творча діяльність Б. потребують об’єктив. крит. оцінки.

Рекомендована література

1. Адельгейм Є. Василь Еллан. К., 1959;
   Google Scholar Internet
2. Ні слова про спокій (Спогади про Василя Еллана). К., 1965;
   Google Scholar Internet
3. Барабаш Ю. Червоний одсвіт революції. Про Василя Еллана (Блакитного) // Жовтень. 1966. № 7;
   Google Scholar Internet
4. Микитенко О. Поет-комунар // Всесвіт. 1984. № 1;
   Google Scholar Internet
5. Дзюба І. Вогнем гартований хорал // Україна. 1989. № 2;
   Google Scholar Internet
6. Його ж. Він є у житті України // ГУ. 1997, 23 січ.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю