Бобир Андрій Матвійович
БОБИ́Р Андрій Матвійович (30. 11(13. 12). 1915, с. Ничипорівка, нині Яготин. р-ну Київ. обл. — 18. 05. 1994, Київ) — співак-бандурист, диригент. Народний артист УРСР (1986). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Київську консерваторію (1947; кл. хор. диригування Г. Верьовки і Г. Компанійця). Від 1936 — співак Ансамблю бандуристів Укр. радіо (пізніше — Ансамбль пісні), 1946–65 — його худож. кер. Від 1965 — худож. кер. і гол. диригент оркестру нар. інструментів Держтелерадіо України. 1938–41 і 1949–79 — викладач Київ. консерваторії. Автор більш як 500 обробок нар. пісень і танців, п’єс для бандури та ансамблю бандуристів (зокрема танців з опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського). У репертуарі — думи «Про Марусю Богуславку», «Про втечу трьох братів з города Азова», українські народні пісні, інструм. твори. Серед учнів — М. Гвоздь, С. Баштан, Н. Москвіна, Н. Павленко, В. Третякова, Ю. Гамова, А. Омельченко, В. Герасименко, В. Кухта, В. Лобко та ін. Один з ініціаторів створення кобзар. секції при Муз. товаристві України, фестивалю «Вересаєве свято» у с. Сокиринці Чернів. обл. (від 1987). Автор низки збірників пісень і танців для бандури, статей з проблем розвитку кобзар. і бандурист. мистецтва, а також праці «Поради керівнику ансамблю бандуристів» (К., 1953).
Рекомендована література
- Гвоздь М. Бандурист А. Бобир // НТЕ. 1994. № 5–6.
Завантажити статтю
Людина 
