Котовка

КОТО́ВКА — село Магдалинівського району Дніпропетровської області. Котов. сільс. раді підпорядк. с. Степанівка. Знаходиться на лівому березі р. Оріль (притока Дніпра), за 58 км від обл. центру, за 25 км від райцентру та за 20 км від залізнич. ст. Бузівка. Поблизу села протікає канал Дніпро–Донбас. Пл. 7,81 км² . Насел. 2689 осіб (2001), переважно українці. У селі виявлено стоянку часів неоліту (5–4 тис. до н. е.), розкопано кургани з похованнями періоду бронзи (3 тис. до н. е.). Кургани доби бронзи (3–1 тис. до н. е.) також розташ. у Степанівці. За нар. переказами, на тер. сучас. села, на горбовині між озерами Плави та Лебединка, першим оселився запороз. козак Степан Кот. Згодом тут осіли козаки зі своїми сім’ями з Запорожжя та переселенці з Полтавщини. Уперше згадується у писем. джерелах 1734. Від 1758 — у власності дворян. роду Алексєєвих. 1774 налічувалося 74 двори. На поч. 1770-х рр. насел. К. зросло за рахунок селян-утікачів із сусід. Полтавщини та Слобожанщини. У документах 1785 згадується як слобода Катеринослав. намісництва Олексопіл. пов., від 1797 — Новомоск. пов. Від 1828 — містечко. 1791 тут було 135 дворів, мешкало 1796 осіб. 1848 у К. працювали винокур., пивовар. і 2 цегел. заводи. У 2-й пол. 19 ст. двічі на тиждень збиралися базари, 4 рази на рік відбувалися ярмарки. 1885 мешкало 2436, на поч. 20 ст. — 3453, 1908 — 4284, 1925 — 598 осіб. Здавна у К. було розвинуте художнє вишивання. Центром маєтку Алексєєвих був поміщиц. дім, збудований, імовірно, на зламі 18 і 19 ст. Одноповерх. цегл. будинок завширшки 25 м і завдовжки 40 м мав міцні стіни та бл. 4-х м стелю. Маєток займав велику тер. (89 акрів) із лісистим парком з одного боку та садами із другого, від сх. крила будинку довгий газон вів до озера. Ще було кілька літніх будинків і бельведер. Алексєєви мали унікал. книгозбірню (за деякими відомостями — бл. 27 тис. книжок) та колекцію козац. речей. В особистому архіві Г. Алексєєва зберігався цінний матеріал з історії Новорос. краю, особливо Запорожжя, серед іншого — й мемуари франц. мовою сина гетьмана Данила Апостола — Павла. Після його смерті 1914 власниками К. стали дружина та дочка, а фактично — зять князь М. Урусов. Останній розвинув маєтк. госп-во. Коли влітку 1910 в Катеринославі (нині Дніпропетровськ) проходила крайова с.-г., пром. і кустарна виставка, його верхові коні визнано найкращими. За групу з 4-х річників котов. госп-ву присудили золоту медаль Гол. упр. держ. кіннозаводства, а за чистокров. англ. плідника — малу золоту медаль. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. У березні 1918 були зруйновані палац і родин. склеп Алексєєвих, знищені парк і сад. Донині збереглися парад. ґанок гол. будинку, бібліотеч. (гостьовий) корпус, корпус парад. брами маєтку (т. зв. дзвіниця) від колиш. під’їз. алеї. Жит. чинили опір проведенню насильниц. колективізації, за що 1932–33 потерпали від голодомору (померло бл. 500 осіб). Низка мешканців зазнала сталін. репресій. 1935–58 — райцентр. Виходила рай. г. «Приорільська правда». Від 5 жовтня 1941 до 21 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. За переписом 1989, мешкало 2900 осіб. Нині у К. — заг.-осв. школа, школа-інтернат, дит. дошкіл. заклад; Будинок культури, б-ка, філія Магдалинів. муз. школи; дільнична лікарня. Діє реліг. громада УПЦ МП. Встановлено пам’ятник героям 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — поет Ю. Кібець, бандуристка, нар. арт. УРСР М. Голенко (див. Тріо бандуристок Київської філармонії). Місц. пейзажі малював Т. Шевченко. Тут бував історик Д. Яворницький.

Літ.: Чабан Н. Там, где жил Кот // Экспозиция ХХІ. 2008. № 1(68); Його ж. Маєток Котівка // ПУ. 2009. № 1.

М. М. Дубровін