БОБРО́В Вікторін Флавіанович (26. 04(08. 05). 1884, м. Камишин Саратов. губ., нині Волгогр. обл., РФ — 17. 04. 1946, Москва) — один із засновників вітчизняного авіабудува­н­ня. Брат Ф. Боброва. Професор (1939). Державні нагороди СРСР. Закін. Саратов. реал. училище (1903), Київ. політех. ін­ститут (1910). Працював інж.-механіком на Камʼян. папер. ф-ці (Тверська губ., 1908), механіком водо­провід. станції (Печерська фортеця, Київ, 1911–13), проектувальником, кон­структором Київ. пред­ставництва нім. фірм по двигунах та заг. машинобудуван­ні, ст. механіком і нач. проект­но-кон­структор. від­ділів у авіамайстернях військ. двигунів 5-го і 6-го авіапарків (1913–18), збудував і ввів у дію паркові авіамайстерні у багатьох містах України. У березні 1918 геть­ман. уряд при­значив Б. гол. інж. 5-го авіапарку. Від лютого 1919 — нач. гол. авіац. майстерень Упр. Червоного повітр. флоту України. У серпні 1919 разом із майстернями був еваку­йований до Москви, вів наук.-екс­перим. дослідже­н­ня під керівництвом проф. М. Жуковського. Від 1920 — ін­спектор авіатехніки України. У цей час авіа­промисловість України була пере­ведена до Росії. Б. написав доповід­ну до Гол. упр. авіації, звинуватив Авіац. центр у роз­кра­дан­ні майна авіац. вироб. обʼєктів України, наполягав на припинен­ні вивозу устаткува­н­ня до Росії. Був ініціатором створе­н­ня в Києві авіац. майстерень із пер­спективою пере­творе­н­ня їх на авіац. завод, згодом при­знач. дир. Держ. авіазаводу (ДАЗ–12). Через рік створений радіаторно-серій. від­діл було пере­ведено до Москви, ДАЗ–12 пере­йменовано на «Ремповітря–6», Б. залишився його дир. Від вересня 1920 викладав на електротех. факультеті Київ. політех. ін­ституту: доцент, професор (від 1924), від березня 1921 — за­ступник декана мех. ф-ту, від грудня 1921 до 1929 — ректор. З його ініціативи при Ін­ституті засн. Авіац.-тех. товариство (1923), від­крито авіафакультет (1931, нині Нац. авіац. університет). Водночас від травня 1930 — проф., завідувач кафедри літал. апаратів Київ. маш.-буд. ін­ституту. У квітні 1932 Б. пере­ведено до Москви й при­значено нач. виробництва заводу № 39, від серед. червня — за­ступник нач., від грудня — нач. сектору раціоналізації Літакобуд. тресту. Від січня 1933 за сумісництвом у Моск. авіац. ін­ституті: декан літакобуд. ф-ту, 1936–37 — ректор, від 1937 — завідувач кафедри спец. технології літаків, за­провадив навч. дисципліну «технологія літакобудува­н­ня», створив лабораторну базу каф. виробництва літаків. Серед учнів Б.– К. Калінін, Д. Томашевич, О. Граціанський, М. Луканін та ін.