Богаченко Іван Васильович

БОГАЧЕ́НКО Іван Васильович (справж. — Зубарев; 26. 06(08. 07). 1896, м. Люботин, нині Харків. обл. — 14. 07. 1981, Запоріжжя) — актор, режисер. Заслужений артист УРСР (1954). Працював у Севастоп. драм. театрі (1917–18), укр. драм. театрах Херсона (1918– 20), Києва (1924–26), Одеси (1927–28), ім. М. Заньковецької (1928–47; до 1931 пересувний, від 1931 — в Запоріжжі, від 1944 — у Львові), Запоріжжя (1948–70). Гра актора позначалася характерністю, побутовою достовірністю. Режисерські роботи Б. мали яскраву видовищність, нац. колорит характерів, поет. настрій.

Ролі: Микола, Возний («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Микола Задорожний («Украдене щастя» І. Франка), Копистка («97» М. Куліша), Швандя («Любов Ярова» К. Треньова), Шайтан («Богдан Хмельницький» О. Корнійчука).

Вистави: «Вій, вітерець» Я. Райніса, «З коханням не жартують» П. Кальдерона (обидві — 1952), «Лісова пісня» Лесі Українки (1953), «Дочка прокурора» Ю. Яновського, «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка (обидві — 1954), «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1961).

Літ.: Гайдабура В. Театр ім. М. О. Щорса. К., 1979.

Т. І. Нещерет

Основні ролі

Микола, Возний («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Микола Задорожний («Украдене щастя» І. Франка), Копистка («97» М. Куліша), Швандя («Любов Ярова» К. Треньова), Шайтан («Богдан Хмельницький» О. Корнійчука).

Основні вистави

«Вій, вітерець» Я. Райніса, «З коханням не жартують» П. Кальдерона (обидві — 1952), «Лісова пісня» Лесі Українки (1953), «Дочка прокурора» Ю. Яновського, «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка (обидві — 1954), «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1961).