БО́Г­ДАН Василь Семенович (30. 03(11. 04). 1865, с. Соснівка, нині Конотоп. р-ну Сум. обл. — 03. 10. 1939, м. Єсентуки, нині Ставроп. краю, РФ) — біо­лог. Доктор сільськогосподарських наук (без захисту дис.). Закін. Петровську с.-г. академію (1892). У 1893–1907 — зав. організованої ним Валуйської (Костичевської) дослід. станції (нині Самар. обл., РФ). Започаткував уче­н­ня про мікрорельєф. Встановив неоднорідність процесів ґрунто­утворе­н­ня в різноманіт. умовах рельєфу (мікрорельєфу). Виділив 7 типів ґрунтів і детально роз­глянув су­провід­ну їм рослин­ність. Ви­вчав дикорослий житняк і форми жовтої люцерни. Від 1907 — ст. агроном Пере­селенського управлі­н­ня Тургайсько-Урал. р-ну в Оренбурзі. 1908 ви­йшла його книга «Растительность Тургайско-Уральского пере­селенческого ра­йона», яка містить пере­лік 506-ти видів рослин з матеріалами про госп. значе­н­ня деяких з них. 1910, на за­проше­н­ня Новоузен. земства, Б. організував дослідне поле (від 1912 — Краснокутська с.-г. дослідна станція), де роз­почав роботи із селекції пшениць і корм. трав, ви­вче­н­ня корис. властивостей дикорослої флори та луго­знавства — дослідже­н­ня рослин­ності лиманів. Від 1914 викладав у ВНЗах Саратова (від 1917 — проф. Саратов. с.-г. ін­ституту). 1921 пере­їхав у Краснодар, де працював у Кубан. с.-г. ін­ституті. Одночасно Б. — організатор і кер. Кубан. плавневої станції, 1927–30 — наук. кер. Кубан. дослід. станції. Ви­вчав пасовиська Пн. Осетії (1927– 28) та альпій. луки Красної Поляни.