КОРЕ́ЦЬКИЙ Микола Володимирович (Корецкий Николай Владимирович; псевдонім і криптоніми: Балакирев Н., К-ий, Н. В., Н. К.; 01(13). 06. 1869, м. Воронеж, нині РФ — 11. 01. 1938, Ленін­град, нині Санкт-Петербург) — російський поет, драматург, видавець, актор. На­вчався у Воронезькому реальному (виключений із 2-го класу за карикатури на викладача у рукописному учнівському журналі) та повітовому училищах, Московській театральній школі. Актор (під псевдонімом Кадмін) провінційної трупи, від 1898 — Нев­­ського театру В. Немет­ті (Санкт-Пе­­тербург); одночасно — завідувач театрального від­ділу газети «Новости». Від 1901 — діловод Ради російського театрального товариства. Видавав репертуарний збірник для декламації і чита­н­ня. Редактор-видавець журналу «Пробуждение» (1906–17), «Жаворонок» (1913–16). Друкувався від 1884 у воронезькій газеті «Дон». Уклав і видав збірки «Репертуаръ» (1901), «Самая смѣшная книга» (1902–03, томи 1–2), «Общѣдо­ступный театръ», «Дѣтскій домашній те­­атръ» (усі — 1903), «Театръ для всѣхъ» (1905), «Голубая книга» (1910; усі — Санкт-Петербург). Автор забороненої цензурою балади про роз­стріл 9 січня 1905 «Старый вахмистр» («Пробужде­­ние», 1906, № 1); збірки «Песни но­­чи» (Санкт-Петербург, 1908; 1911; 1912), «Ноктюрн: Поэмы и бал­­лады для декламации и чтения» (Петро­град, 1923). Критики від­­­­значили одноактну пʼєсу К. про рівноправність статей «Из-за прошлого. (Лепестки флер дʼор­­анжа)», опубліковану у його збірці «Ве­­селые пьесы» (Санкт-Петербург, 1909, випуск 1). Утверджував не­­об­­хідність служі­н­ня «царю и отечеству» (ста­т­тя «Неизбежная война» // «Пробуждение», 1914, № 15). У 1917 мав власну друкарню. Після 1917 — режисер пролетарських і червоноармійських клубів. 1918 — технічний редактор журналу «Воен­но-революци­­он­ная мысль», 1920 — завідувач технічного від­ділу «Держ­видаву» у Москві. Від 1923 — редактор журналу «Щит ре­впорядка», «Бюл­летень НКВД» (оби­­два — Харків). 1924–26 мешкав у Криму, працював у клубі «Проф­­інтерн». Від 1926 — редактор московського журналу «30 дней». 1929 — коректор газети «Ленин­градская правда», артілі «Печатня». 2 листопада 1937 заарештований, 31 грудня того ж року за звинуваче­н­ням у антирадянській агітації і пропаганді засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1989.