Корецький Свято-Троїцький Ставропігійний жіночий монастир УПЦ МП
КОРЕ́ЦЬКИЙ СВЯ́ТО-ТРО́ЇЦЬКИЙ СТАВРОПІГІ́ЙНИЙ ЖІНО́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП. Засн. бл. 1571 князем Б. Корецьким як жін. монастир Воскресіння Господнього у м. Корець (нині Рівнен. обл.). Згодом був зруйнований. Відновл. 1620–33 княжною С. Корецькою (у чернецтві — Серафима), яка стала першою настоятелькою монастиря. 1620 зведено мурований Свято-Троїц. собор із приділами Успіння Пресвятої Богородиці (правий) і преподобного Іова Почаївського (лівий), корпус келій (перебудовано 1867–80). Буд-во осн. споруд завершив 1810 князь Й. Чарторийський. 1752–65 обителлю володів ЧСВВ, інокинь разом із ігуменею Анною виселено. 1795 монастир знову відкрито як православний. 1831 обитель згоріла, 1864 її відновлено і 1880 освячено як Свято-Троїц. жін. монастир. 1890 зведено теплий храм св. Івана Предтечі. 1897 в обителі відкрито двокласну школу. 1905 збудовано надбрамну дзвіницю. За рад. влади був одним із 9-ти діючих укр. монастирів, 1959–60 сюди переведено монахинь із монастиря с. Пляшева (Радивилів. р-ну Рівнен. обл.) та Дерманського Свято-Троїцького жіночого монастиря. 1969–70 відреставрований. Від 1984 — ставропігійний. Культивується мистецтво шиття золотом — виготовлення митр, плащаниць тощо. На тер. монастиря похована Г. Андро (1808–88), якій О. Пушкін присвятив низку поезій. 1990 обитель відвідав патріарх Московський і всієї Русі Алексій ІІ (Рідигер; на стіні Свято-Троїц. собору встановлено мемор. дошку), 2009 — Кіріл (Гундяєв). Настоятелька від 2006 — ігуменя Рафаїла (Хільчук). Кількість насельниць — понад 90 сестер. Святиня монастиря — благодатний образ Божої Матері «Споручниця грішних» (подарована 1622 Я.-К. Корецьким).
Рекомендована література
- Зверинский В. В. Материал для историко-топографического исследования о православных монастырях в Российской империи. Вып. 1. С.-Петербург, 1890;
- Денисов Л. И. Православные монастыри Российской империи. Москва, 1908;
- Жилюк С., Костриця М. Монастирі Волині. Ж., 1996;
- Рожко В. Православні монастирі Волині і Полісся. Лц., 2000.
Завантажити статтю
