КОРЕ́ЦЬКИЙ СВЯ́ТО-ТРО́ЇЦЬКИЙ СТАВРОПІГІ́ЙНИЙ ЖІНО́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП. Засновано близько 1571 князем Б. Корець­ким як жіночий монастир Воскресін­ня Господнього у м. Корець (нині Рівненської обл.). Згодом був зруй­нований. Від­новлено 1620–33 кня­жною С. Корецькою (у чернецтві — Серафима), яка стала пер­шою настоятелькою монастиря. 1620 зведено мурований Свято-Троїцький собор із приділами Успін­ня Пресвятої Богородиці (правий) і преподобного Іова Почаївського (лівий), корпус келій (пе­ребудовано 1867–80). Будівництво основних споруд завершив 1810 князь Й. Чарторийський. 1752–65 оби­те­л­лю володів ЧСВВ, інокинь разом із ігуменею Анною виселено. 1795 монастир знову від­крито як православний. 1831 оби­тель згоріла, 1864 її від­новлено і 1880 освячено як Свято-Троїцький жіночий монастир. 1890 зведено теплий храм св. Івана Пред­течі. 1897 в обителі від­крито дво­класну школу. 1905 збудовано надбрамну дзвіницю. За радянської влади був одним із 9-ти діючих українських монастирів, 1959–60 сюди пере­ведено монахинь із мона­­с­тиря с. Пляшева (Радивилівського ра­йону Рівненської обл.) та Дермансь­­ко­­го Свято-Троїцького жіночого монастиря. 1969–70 від­ре­ставро­­ваний. Від 1984 — ставропігійний. Культивується мистецтво шиття золотом — виготовле­н­ня митр, плащаниць тощо. На території мона­­стиря похована Г. Андро (1808–88), якій О. Пушкін присвятив низку поезій. 1990 обитель від­відав патріарх Московський і всієї Русі Алексій ІІ (Рідигер; на стіні Свято-Троїцького собору встановлено меморіальну дошку), 2009 — Кіріл (Гундяєв). Настоятелька від 2006 — ігуменя Рафаїла (Хільчук). Кількість насельниць — понад 90 сестер. Святиня мона­­стиря — благодатний образ Божої Матері «Споручниця грішних» (подарована 1622 Я.-К. Корець­ким).