Боголюбов Павло Миколайович
БОГОЛЮ́БОВ Павло Миколайович (18. 05. 1942, Уфа, Башкортостан, РФ) — фізик. Син Миколи Миколайовича, брат Миколи Миколайовича (молодшого), онук Миколи Михайловича Боголюбових. Премії ім. М. Крилова та М. Боголюбова НАНУ (2000). Доктор фізико-математичних наук (1972). Закін. Моск. університет (1965). Від 1966 працює в Дубні в Об’єдн. інституті ядер. дослідж.: кер. сектору в лаб. теор. фізики (1982–96), пом. дир. з міжнар. зв’язків (від 1996). Викладав у Моск. інституті електрон. машинобудування та у Твер. університеті. Осн. наук. інтереси: теор. фізика елементар. частинок, фізика високих енергій. Запропонував і пояснив «Дубненську модель» квазінезалеж. кварків; здобув важливі результати в теорії релятивістських рівнянь для зв’язаних станів і застосування рівнянь для опису зв’язаних станів кварків; матем. обґрунтував принцип автомодельності в теорії взаємодії часток за високих енергій.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Магнитный момент связанного кварка и составная модель мезонов // ЯФ. 1967. Т. 5, вып. 2; Sur un modèle a quarks quasi — independents // Annales de I’nstitut Henri Poincaré. 1968. Vol. 8, № 2; Уравнения для связанных состояний кварков // Физика элементар. частиц атом. ядра. 1972. Т. 3, вып. 1; Новые частицы и их возможная интерпретация // Там само. 1976. Т. 7, вып. 3 (співавтор); A measurement of the B<sup><small>0</small></sup> meson mass // Physics Letters B. 1994. Vol. 324, № 3, 4.
Завантажити статтю
Людина 
