Богомолець Олег Олександрович

БОГОМО́ЛЕЦЬ Олег Олександрович (13(26). 02. 1911, Одеса — 01. 05. 1991, Київ) — патофізіолог. Син О. Богомольця. Доктор медичних наук (1944), професор (1946), член-кореспондент АН УРСР (1964). Заслужений діяч науки АН УРСР (1969). Премія ім. О. Богомольця АН УРСР (1971). Державні нагороди СРСР. Закін. Київський медичний інститут (1934). Від 1934 — асист. відділ. експерим. хірургії Інституту експерим. біології і патології, ст. н. с. Інституту клін. фізіології АН УРСР (1940). Під час 2-ї світової війни працював у евакошпиталі № 1741, згодом дир. Башкир. респ. станції переливання крові (1941–43). Працював в Інституті експерим. біології й патології МОЗ України: ст. н. с. (1942–43), зав. фіз.-хім. лаб. (1943–46), дир. (1946– 53), одночасно 1944–47 — професор кафедри заг. хірургії Київ. мед. інституту; 1953–80 — завідувач відділу Укр. н.-д. сан.-хім. інституту, від 1980 — наук. консультант Інституту фізіології АН УРСР. Наукові дослідження присвяч. трансплантації тканин, вивченню механізму переливання крові, застосуванню цитотоксинів, патогенезу промен. хвороби, а також сухожил. пластиці у разі повного травматич. пошкодження серединного нерва, отриманню сухих препаратів із лікув. сироваток. За участі Б. сконструйовано автомат для гістолог. обробки тканин, напівавтомат для визначення протромбіну в сироватці крові та ін. пристрої. Читав лекції професорам Варшав. університету.

Рекомендована література

1. Костюк П. Г., Мойбенко О. О., Березовський В. Я. Олегу Олександровичу Богомольцю було б уже 90 років // ФЖ. 2001. Т. 47, № 4;
   Google Scholar Internet
2. Макаренко, Полякова.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю