Корж Богдан Васильович
КОРЖ Богдан Васильович (28. 11. 1952, м. Яблонец-над-Нісоу, Чехословаччина, нині Чехія) — скульптор. Чоловік Л. Корж-Радько. Обл. премія ім. А. Ерделі та Й. Бокшая (1997, 2008, 2014). Член НСХУ (1985). Заслужений художник України (2016). Закін. Львів. інститут приклад. та декор. мистецтва (1978; викл. Д. Крвавич, І. Кушнір, І. Якунін). Відтоді працював викл. Ужгород. училища прикладного та декоративного мистецтва; 1985–91 — відп. секр., 1992–96 — заступник голови Закарп. організації СХУ; водночас 1985–2004 — скульптором Закарп. худож. фонду. Учасник обл., всеукр. мистецьких виставок від 1976. Персон. — в Ужгороді (1992–93, 1997, 2002, 2007), Києві (1996, 2005, 2007, 2009), Гуменному, Меджилабірцях (обидві — 1996), Пряшеві (усі — Словаччина; 2001, 2006), Будапешті (2002, 2006). Для творчості К. характерні розкриття характеру людини, вдале пластичне вирішення. Створює скульптурні портрети, мемор. дошки, памʼятники, медалі, скульптури малих форм, садово-парк. і монум. скульптури. Окремі роботи зберігаються у Закарп. худож. та краєзн. музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- скульптури — «Лісоруб з Ясеня» (1981), «Весна», «Письменник І. Чендей» (обидва — 1985), «Спокій» (1989), «Художник Ф. Семан», «Реквієм», «Меланхолія» (усі — 1992), «Сфінкс» (1994), «Хрестоносець» (1995), «Чорний символ» (1996), «Метаморфоза», «Після червоного дощу» (обидва — 1997), «Циганча», «Онук» (обидва — 1998), «Земля» (1999), «Загроза», «Європа ХХІ» (обидва — 2008); мемор. дошки — письменнику О. Маркушу (1991), художнику З. Баконі (1998), до 100-річчя переселення русинів-українців у Хорватію, В. Борецькому (обидві — 2001); погруддя О. Пушкіна (1999); пам’ятник угор. королю Андрошу І та його дружині укр. княгині Анастасії (2001); садово-парк. пластика «Архітектура» (2001).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 
