Божик Євгенія Дмитрівна

БО́ЖИК Євгенія Дмитрівна (25. 12. 1936, с. Лази Ярослав. пов., Польща — 28. 11. 2012, Львів) — письмен­ниця. Член НСПУ (1978). Лауреат трьох між­нар. літ. конкурсів Світ. федерації між­нар. укр. організацій 1992, 1994 (Філадельфія, США), 1997 (Торонто, Канада). Премія ім. Б. Лепкого «Львівська слава» (2001). У 1945 разом з батьками була пере­селена в Україну. Закін. Львівський університет (1968). Працювала коректором галиц. рай. г. «Радянське село» (1959–62), кор. львів. обл. г. «Вільна Україна» (1962–78). Авторка зб. новел «Мій день» (Л., 1973), гуморесок «Пташине молоко» (К., 1973), нарисів і оповідань «Йду поміж людей» (1977), «Весни прекрасне воро­т­тя» (1986), «Я твоя оста­н­ня надія» (1990), новел і повістей «Сто днів до моря» (1981; усі — Львів), «Перший сніп» (1984), повістей «Перед­містя» (1987; обидві — Київ), новел, оповідань і повістей «Троянда для ровесника» (1999), кн. прози «Білий лебідь в оправі смутку» (2002; обидві — Львів). Б. — письмен­ниця своєрідного й неординарного світобаче­н­ня. Її твори присвячені сер­йоз. морал.-етич. про­блемам нашого життя. Вона — майстер малих форм, у яких їй вдається сконденсувати світ люд. пере­живань, пере­дати тонкі порухи душі.

Завантажити статтю