Бойко Віталій Федорович

БО́ЙКО Віталій Федорович (30. 09. 1937, с. Кропивне Ніжин. р-ну Черніг. обл. — 30. 01. 2020, Київ) — державний діяч, правознавець. Почесна відзнака Президента України (1996), орден Ярослава Мудрого 5-го (2001) і 4-го (2011) ступенів. Закінчив Харківський юридичний інститут (1963). Працював нар. суддею (1963– 64), головою Амур-Нижньодніпр. райнарсуду Дніпропетровська (1964–73), заступник голови Дніпропетровського обласного суду (1973–76), головою Донецецького обласного суду (1976– 86). 1-й заступник (1986–90), а згодом — Міністр юстиції УРСР (1990–92). У 1992–93 — завідувач відділу національної безпеки, оборони, правопорядку і надзвичайних ситуацій КМ України. Виконував обов’язки голови ЦВК з виборів народних депутатів ВР України (1988–92). У 1993–94 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Молдова. Голова Верховного Суду України (1994–2002). Член Вищої Ради юстиції (1998–2002). Автор публікацій з питань становлення й розвитку судової влади в Україні. Співавтор багатьох законів, які регулюють організацію діяльності судів, здійснення правосуддя, зокрема Закону України «Про судоустрій України» (2002).

Завантажити статтю