Бойко Іван Давидович
Визначення і загальна характеристика
БО́ЙКО Іван Давидович (18(30). 09. 1899, с. Володькова Дівиця, нині Червоні Партизани Носів. р-ну Черніг. обл. — 05. 06. 1971, Київ) — історик. Доктор історичних наук (1965). Державні нагороди СРСР. Закін. учител. семінарію (1920), Ніжин. ІНО (1923). Працював учителем у Бориспіл. школі (1923– 30); завідувач кафедри історії Вінн. пед. інституту (1932–34); доцент історії України у Харків. університеті (1934–36); завідувач кафедри історії СРСР та історії України (1936–40), завідувач кафедри історії СРСР в об’єднаному Укр. університеті у м. Кзил-Орда (Казахстан, 1941–44); завідувач кафедри історії Харків. університету (1944–45); заст. дир. з наукової роботи у Респ. парт. школі при ЦК КПУ (1945– 49); проректором з наук. частини (1949–55), завідувач кафедри історії СРСР (1955–56) у ВПШ; ст. н. с. Інституту історії АН УРСР (від 1945, 1956–65); в ІМФЕ АН УРСР: ст. н. с. (1965–67), консультант (1967–70). Одночасно (від 1966) викладав у Київ. університеті. Досліджував соц.-екон. та культурну історію України 16–19 ст., зокрема процес утворення старшин. землеволодіння на Переяславщині після визв. війни 1648– 54. Входив до складу делегації СРСР на 12-му Міжнар. конгресі істориків у Римі (1955). Співавтор «Історії Української РСР» (т. 1, 2, 5, 1963–65).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Повстання польської шляхти на Правобережній Україні в 1863 і українське селянство // Наук. зап. Київ. пед. інституту. 1940. № 5; Триста років возз’єднання України з Росією. К., 1953; Освободительная война украинского народа 1648–1654 гг. и воссоединение Украины с Россией // Воссоединение Украины с Россией. 1654–1854: Сб. ст. Москва, 1954; Промисли на Україні в 16 — першій половині 17 ст. К., 1962; К вопросу о расслоении украинского крестьянства во второй половине 16 — первой половине 17 в. // Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы. 1860 г. К., 1962; Селянство України в другій пол. ХVІ — першій пол. ХVІІ ст. К., 1963.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
