Бойко Іван Захарович

Визначення і загальна характеристика

БО́ЙКО Іван Захарович (20. 10(02. 11). 1908, с. Нова Гребля, нині Ромен. р-ну Сум. обл. — 25. 04. 1970, Київ) — письменник, бібліограф. Член СПУ. Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Закін. Харків. ІНО (1931). Належав до літ. організації «Молодняк» (Харків). Працював у видавництві «Рух»; Харків. обл. радіокомітеті; г. «За соціалістичне землеробство». Друкував вірші й оповідання. Від 1938 у Держ. публіч. б-ці АН УРСР — бібліограф укр. літ-ри. Зробив вагомий внесок у розвиток укр. літ. бібліографії 40–60-х рр. 20 ст. Гол. бібліогр. праця — покажчик «Українські літературні альманахи і збірники ХІХ — початку ХХ ст.» (1967). Автор бібліогр. покажчиків, присвяч. М. Кропивницькому (1940), П. Тичині (1951), П. Глібову (1952), І. Франку (1954), О. Гончару (1960) та ін. Брав участь у підготовці 2-том. бібліогр. вид. про життя і творчість Т. Шевченка («Т. Г. Шевченко: Бібліографія про життя і творчість (1839–1959)», 1961– 63). Один з ініціаторів створення покажчиків про зв’язки зарубіж. письменників з Україною. Склав покажчики, присвяч. зв’язкам з Україною О. Пушкіна, М. Гоголя, В. Короленка; системат. покажчик змісту ж. «Основа», 1861–62 (1948); у співавт. — «Т. Г. Шевченко: Бібліографія бібліографії» (1961). Усі зазначені покажчики видані у Києві. Б. — автор багатьох статей літературознав. і бібліографознавчої тематики, що увійшли до 1-го вид. УРЕ.

Завантажити статтю