Бойко Юрій Гаврилович

Визначення і загальна характеристика

БО́ЙКО Юрій Гаврилович (справж. — Блохін; 25. 03. 1909, Миколаїв — 17. 05. 2002, Мюнхен) — літературо­знавець, славіст, громадсько-політичний діяч. Член Проводу ОУН (1945–64), голова Сенату ОУН (від 1993), чл. Викон. органу УНР (1948–50), Віце-президент УНР в екзилі (1984– 87). Кандидат філологічних наук (1941), дійс. чл. УВАН (1958), НТШ (1963), чл. НСПУ (1994). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1996). Навч. у профес.-тех. школі (1925– 27), Микол. ІНО (1927–28), Одес. університеті (1928–31). Від 1933 — науковий спів­робітник НДІ літ-ри ім. Т. Шевченка в Харкові. Від 1944 — на еміграції в Німеч­чині: один із фундаторів УВАН в Авґсбурзі, проф.-гість УВУ, Богослов.-пед. православ. академії, Мюнхен. філії Укр. тех.-госп. ін­ституту. Від 1950 — проф., продекан, декан філос. факультету УВУ, 1965–66 — його ректор і ред. «Наукового збірника» (Т. 1–5, 8); від 1962 — проф. Університету Людвіґа-Максиміліана у Мюнхені; від 1966, після прийня­т­тя нім. громадянства, габіліт. проф. цього університету. Один із чл.-засн. Обʼ­єдн. укр. письмен­ників «Слово» в екзилі (1957), чл. президії (від 1970), кер. європ. філії. Частина літературо­знав. праць уві­йшла до зб. «Ви­бране» (Т. 1–4, Мюнхен, 1971–90) та «Ви­брані праці» (К., 1992). Ві­домий своїм внеском у шевченко­знавство: 1933–34 працював у текс­тол. комісії з під­готовки академ. ви­да­н­ня творів Т. Шевченка, готував до друку 10-й бібліогр. том (не ви­йшов), від­редагував і видав уривки епістоляр. спадщини Т. Шевченка («З щоден­ника», Х., 1934); був чл. ред. колегії ювіл. вид. «Кобзаря» (Х., 1935). Найбільшу цін­ність мають стат­ті і книги: «Франко і Шевченко» («Літературний журнал», 1939, № 10–11), «Шевченко і релігія» (1948, вміщ. у 1-у томі «Ви­браного»), «Шевченко і Москва» (1952), «Творчість Тараса Шевченка на тлі західноєвропейської літератури» (1956; обидві — Мюнхен), «Ševčenkos Werk in deutschen Übersetzungen» («Die Welt der Slaven», 1961, № 1), «Фальсифікація Шевченка в СССР» («Наукові записки» УВУ, Мюнхен, 1961, № 4–5), «Taras Ševčenko. Sein Leben und sein Werk» (Stuttgart, 1965) та ін. Досліджував творчість І. Франка: «До про­блеми Франкового романтизму» («Рідне слово», 1946, № 9–10), «Франко — дослідник Шевченкової творчости» («Науковий збірник» УВУ, Мюнхен, 1956, т. 6), «До про­блеми Франкового стилю» («Записки НТШ», 1968, т. 184); Лесі Українки: «Естетичні по­гляди Лесі Українки та її стильові шука­н­ня (фрагменти моно­графії)», «В домі роботи, в країні неволі» (обидві — 1971, у кн. «Ви­брані праці»), «“Камін­ний господар” Лесі Українки» (1971–73, у 2-у томі «Ви­браного»), «Die Stilrecherchen Lesia Ukrainkas auf dem Hintergrund der Weltliteratur» («Lesia Ukrainka und die europäische Literatur. Herausgegeben von Jurij Bojko-Blochyn, Hans Rothe, Friedrich Scholz», Weimar; Wien, 1994). Окремі стат­ті присвятив творчості М. Коцюбинського, П. Куліша, М. Гоголя, М. Драгоманова, О. Кониського, І. Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Д. Гумен­ної, Василя Барки, О. Теліги, Ю. Шереха, В. Чапленка, О. Лятуринської, І. Костецького, О. Гончара, М. Лукаша, І. Світличного та ін. У літературо­знав. працях Б. чільне місце належить дослідж. процесу нац. від­родже­н­ня 20-х рр. (твори Г. Косинки, М. Хвильового, Г. Чу­принки, В. Вин­ниченка, І. Кочерги, В. Під­могильного, І. Дні­провського та ін.).

На­прикінці 1960-х рр. Б. став по­стій. спів­роб. ж. «Die Welt der Slaven», написав низку статей з україністики до нім. енциклопед. вид. «Kіndlers Literaturlexikon» (1970–72), «Lexikon» (1974, Bd. 24; обидва — Мюнхен), «Sachwörterbuch der Mediavistik» (Stuttgart, 1992); видав зб. славіст. роз­відок «Gegen den Strom» (1979); упорядкував і видав зб. «Ukrainische Romantik und Neuromantik vor Hintergrund der europäischen Literatur» (1985; обидві — Гайдельберґ); 1985 власним коштом започаткував серію «Beiträge zur ukrainische Literaturgeschichte» у Гайдельберзі, де ви­йшли його роз­відка «Dmytro Ivanovyč Čyzevsʼkyj» (1988), «Записки о Южной Руси П. Кулиша» (1988), «Vorwort zum Buch: Serhij Jefremov. Ausgewähite Werke» (1989, зі вступ. ст. Б.), бібліогр. покажчик його праць (1989).

Ще замолоду Б. ви­ступив як націолог і громад.-політ. діяч. 1943 вступив до ОУН під проводом полковника А. Мельника, разом з А. Любченком деякий час працював у г. «Нова Україна» у Харкові, згодом пере­їхав до Львова, де по­зна­йомився з Олегом Ольжичем і завершив націософську кн. «Ідея і чин» (Л., 1943; пере­вид. під на­звою «Шлях нації», Париж; К.; Л., 1992), у якій виклав філос.-світо­глядні засади укр. націоналізму й осмислив феномен укр. нації у криз. ситуації 20 ст. 1954 з його ініціативи було створено в Мюнхені «Незалежну асоціацію дослідників совєтської теорії і практики в національних про­блемах», що про­існувала до 1970. У цей час ви­йшли кн. Б. «Євген Коновалець і Осередньо-Східні Землі» (б. м., 1947), «Про­блеми історіософії українського націоналізму» (1950), «На головній магістралі», «Основи українського націоналізму» (обидві — 1951), «Російське історичне корі­н­ня большевизму» (1955; усі — Мюнхен), «Теорія ІІІ Риму в Московській церкві після остан­ньої війни» (Париж, 1957), «Російське народництво як джерело ленінізму-сталінізму» (Мюнхен, 1959). Упорядник і ред. книг «У сяйві нашого Києва» («“Українське Слово” у Києві в 1941 році», 1955), «Russian Bolshevism» (1961), «Євген Коновалець і його доба» (1974; усі — Мюнхен). Під псевд. Зорич написав драму «Зможу» — про боротьбу укр. під­пільників проти нім. та рос. окупантів (Мюнхен, 1945). Автор числен­них публікацій у часописах, зокрема: «Українське слово у 1941 році» («УІ», 1988, № 1–4), «Олег Ольжич як поет» (там само). 1992, 1994 і 1996 від­відав Київ, де став учасником низки конф. і ви­ставок, зу­стрічався з діячами укр. науки і культури. Архів Б. зберігається в Університеті Людвіґа-Максиміліана, а також у Від­ділі рукописів Ін­ституту літ-ри ім. Т. Шевченка НАНУ.

Літ.: Добрянський М. Асоціяція проти Ін­ституту. Мюнхен, 1956; Мельник В. Чотиритомник «Ви­браного» Юрія Бойка // Вісник Між­нар. асоціації україністів. К., 1991; Білокінь С. Замість перед­мови // Бойко Ю. Ви­брані праці. К., 1992; Шерех Ю. Українська еміґраційна література в Европі 1945–1949 // Пороги і запоріж­жя. Література. Мистецтво. Ідеології: У 3 т. Т. 1. Х., 1998; Тетерина Д. Життя і творчість Юрія Бойка-Блохина: До 70-річчя діяльності. Мюнхен; К., 1998; Хазіна І. 70 літ самовід­даної праці // СіЧ. 1998. № 8; Олійник О. До 90-річчя Ю. Бойка-Блохина // Там само. 1999. № 3; Тетерина Д. Ідеал провід­ника. Мюнхен; К., 2000; Олійник О. Шлях до України // Там само. 2001. № 1.

В. О. Мельник, О. Г. Астафʼєв

Завантажити статтю