Бойовий прапор

БО­ЙОВИ́Й ПРА́ПОР — символ честі, гідності військової частини, який висловлює ідею єд­ності воїнів щодо викона­н­ня наказу командува­н­ня, в імʼя захисту державних інтересів. Б. п. — широке полотнище певного кольору на держаку, що належить військ. частині, зʼ­єд­нан­ню або іншому військ. формуван­ню і свідчить про приналежність даної військ. структури до ЗС країни. Спочатку замість терміну «Б. п.» використовувався термін «прапор» (П.). П. зʼявився у збройних загонах держав у ви­гляді символічного, видного здалека, зображе­н­ня. Знаком П. служила певна фігура, яка роз­міщувалася на високому держаку. Від 9 ст. П. у ви­гляді полотнища став прикріплюватися вздовж держака.

У 11 ст. на П. зʼявляються зображе­н­ня гербів і конкретних геральдичних кольорів. В епоху хрестових походів і рицарських орденів поширюється П. із зображе­н­ням хреста й ін. християн. святинь.

У давніх словʼян П. називався стягом і мав ви­гляд тички з пучком трави чи кінської гриви згори, пізніше стали використовувати клин із тканини яскравого кольору, над яким закріплювався залізний спис. У добу Київської держави кожен полк княжої дружини мав свій стяг.

Найдавніші ві­домі прапорні полотнища князів та їхніх дружин доби Київ. держави були трикутно-клинової форми. На межі 13–14 ст. зʼявилися чотирикутні П. з клиновими полотнищами на вільному кінці. Най­вживанішими кольорами були червоний, білий, блакитний, жовтий. Термін «П.» в Рос. імперії почали використовувати з кін. 15 ст. На поч. 18 ст. Петро І встановив форму й малюнок П. для кожного виду і роду ЗС. Він увів в армії та на флоті прийня­т­тя присяги під П. Частина, яка втратила в бою П., під­лягала роз­формуван­ню. Захопле­н­ня в бою ворожого П. від­значалося спец. нагородою. На поч. 20 ст. в Рос. імперії були П. трьох видів: державні (імператорські), полкові та військові (у козаків).

В Україні в період козацько-геть­манської доби зʼявляються прапори малинового кольору. У 18 ст. стали пере­важати блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображе­н­нями гербів.

Із занепадом Геть­манщини та при­єд­на­н­ням Центр. й Зх. України до Росії та від­повід­но Австрії український П. зник.

На поч. 20 ст. в Галичині зʼявився жовто-блакитний П., який прийняли УСС. Жовто-блакитне по­єд­на­н­ня кольорів було й на П. УНР (складався з двох смуг: угорі — жовта, внизу — синя; на синій — золотий знак князя Володимира: тризуб з хрестом угорі). У період Української Держави геть­мана П. Скоропадського порядок кольорів змінився. 13 грудня 1918 був затверджений блакитно-жовтий П. (блакитна барва вгорі, жовта внизу).

У більшов., згодом рад. армії П. був червоного кольору і зʼявився у 1918. Від 1975 військ. П. у рад. армії ді­став назву Б. п. До Б. п. прикріплювалися всі ордени (з орденськими стрічками), якими була нагороджена частина. Б. п. бо­йових кораблів рад. ВМФ мав назву Військово-морського прапора.

В Україні Б. п. за­проваджено після проголоше­н­ня незалежності і скла­да­н­ня військами Присяги на вірність укр. народові.

Б. п. після сформува­н­ня військ. частини вручається їй від імені Президента України й закріплюється за військ. частиною на весь час незалежно від зміни її найменува­н­ня і номера. Б. п. завжди зберігається у своїй військ. частині.