БО­ЙОВІ́ ОТРУ́ЙНІ РЕЧОВИ́НИ (БОР) — високотоксичні хімічні сполуки, що використовуються для створе­н­ня хімічної зброї. Під час бо­йового за­стосува­н­ня призводять до масового ураже­н­ня людей. Елементарні БОР використовувалися ще до нашої ери. У Стародав. Греції, зокрема пiд час Пелопон­неської вiйни (431– 404 рр. до н. е.), спартанцi пiдпалювали сiрку та смолу пiд стiнами Платеї. Візантійці володіли таємницею приготува­н­ня грец. вогню, який був за­стосований 626 проти персів, що оточили Кон­стантинополь. До складу суміші, очевидно, входили нафто­продукти, сірка, соснова смола, селітра. Пізніше візантійці за­стосовували сірчані сполуки мишʼяку (реальгар, ауропігмент). Є також ві­домості про за­стосува­н­ня токсич. сполук в якості БОР у Давньому Китаї та римськими легіонерами. На наук. основі БОР почали роз­роблятись з роз­витком орган. хiмiї. Уперше викори­стані Німеч­чиною під час 1-ї світової війни. БОР роз­різняють за характером та швидкістю дії отруйних речовин (ОР) на організм людини, тактичним при­значе­н­ням тощо. Залежно від того, протягом якого часу після викори­ста­н­ня ОР можуть зберігати свою вражаючу дію на місцевості, вони умовно поділяються на стійкі та не­стійкі. За найбільш вживаною токсиколог. класифікацією БОР за характером дії на організм поділяються на нервово-паралітичні (зарин, зоман, ГВІ–ІКС (VХ)-гази та ін.), шкірно-наривні (іприт, азотистий іприт, люїзит та ін.), загальноотруйні (синильна кислота, хлорціан), задушливі (фосген, дифосген та ін.), по­дразнюючі (хлорацетофенон, Ci-Ec (CS), Ci-Ap (CR), адамсит), психотоміметричні або психохімічні (Бі-Зет (BZ), діетиламід лізергінової кислоти). Зарин, зоман, VХ-гази — рідини без кольору та запаху. Бо­йовий агрегат. стан для зарину, зоману — пара або аерозоль, для VХ-газів — аерозоль, краплі. Людина може вражатись при попа­дан­ні цих БОР на шкіру, слизові, в шлунково-кишковий тракт, при вдихан­ні з повітрям. Внаслідок дії цих БОР у потерпілого порушується робота нервових синапсів, що проявляється звуже­н­ням зіниць, слиновиділе­н­ням, утрудне­н­ням диха­н­ня, задухою, судомами і, як наслідок отрує­н­ня, — смерть. Найбільш токсичні та стійкі на місцевості є VХ-гази. Вони, при проникнен­ні через шкіру, в 170 разів токсичніші зарину. По токсичності та стійкості зоман за­ймає проміжне положе­н­ня. Іприт — темно-бура масляниста рідина з характер. запахом, що нагадує запах часнику чи гірчиці. У рідин­но-краплин. й пароподіб. станах іприт уражає шкіру та очі, у пароподібному — дихал. шляхи та легені. Якщо іприт потрапляє з їжею та водою, то від­бувається ураже­н­ня трав. системи. Синильна кислота — рідина без кольору з запахом гіркого мигдалю. Бо­йовий агрегат. стан — пароподібний. Вона пригнічує тканин­не диха­н­ня. Характер. ознаки ураже­н­ня — металевий присмак у роті, по­дразне­н­ня горла, запамороче­н­ня, слабкість, нудота. Одна з найбільш швидкодіючих БОР — фосген — летюча рідина без кольору із запахом прілого сіна або гнилих яблук. На організм діє в пароподіб. стані, уражаючи легені. Вдихаючи фосген, людина від­чуває солодкуватий не­приєм. смак у роті, зʼявляється кашель, запамороче­н­ня, заг. слабкість. При смертельних ураже­н­нях смерть на­ступає від набряку легень, який може роз­винутись після від­носно тривалого без­симптомного періоду. Диметиламід лізергінової кислоти та Бі-зет при попа­дан­ні в організм людини викликають слухові та зорові галюцинації, що тривають кілька годин та су­проводжуються нудотою, роз­шире­н­ням зіниць.

За Женев. протоколом 1925 за­стосува­н­ня БОР на війні заборонено. Від 1993 Конвенцією про заборону хім. зброї (КХЗ) заборонено викори­ста­н­ня, роз­робку, виготовле­н­ня, накопиче­н­ня, купівлю та пере­дава­н­ня БОР, а також перед­бачається порядок та терміни знище­н­ня наяв. засобів. КХЗ під­писана 140-ма державами, зокрема й Україною. Викона­н­ня вимог КХЗ контролює Організація з заборони хім. зброї (м. Гааґа, Нідерланди), участь у роботі якої беруть і укр. екс­перти.