Бойові отруйні речовини (БОР)

БОЙОВІ́ ОТРУ́ЙНІ РЕЧОВИ́НИ (БОР)  — високотоксичні хімічні сполуки, що використовуються для створення хімічної зброї. Під час бойового застосування призводять до масового ураження людей. Елементарні БОР використовувалися ще до нашої ери. У Стародав. Греції, зокрема пiд час Пелопоннеської вiйни (431– 404 рр. до н. е.), спартанцi пiдпалювали сiрку та смолу пiд стiнами Платеї. Візантійці володіли таємницею приготування грец. вогню, який був застосований 626 проти персів, що оточили Константинополь. До складу суміші, очевидно, входили нафтопродукти, сірка, соснова смола, селітра. Пізніше візантійці застосовували сірчані сполуки миш’яку (реальгар, ауропігмент). Є також відомості про застосування токсич. сполук в якості БОР у Давньому Китаї та римськими легіонерами. На наук. основі БОР почали розроблятись з розвитком орган. хiмiї. Уперше використані Німеччиною під час 1-ї світової війни. БОР розрізняють за характером та швидкістю дії отруйних речовин (ОР) на організм людини, тактичним призначенням тощо. Залежно від того, протягом якого часу після використання ОР можуть зберігати свою вражаючу дію на місцевості, вони умовно поділяються на стійкі та нестійкі. За найбільш вживаною токсиколог. класифікацією БОР за характером дії на організм поділяються на нервово-паралітичні (зарин, зоман, ГВІ–ІКС (VХ)-гази та ін.), шкірно-наривні (іприт, азотистий іприт, люїзит та ін.), загальноотруйні (синильна кислота, хлорціан), задушливі (фосген, дифосген та ін.), подразнюючі (хлорацетофенон, Ci-Ec (CS), Ci-Ap (CR), адамсит), психотоміметричні або психохімічні (Бі-Зет (BZ), діетиламід лізергінової кислоти). Зарин, зоман, VХ-гази — рідини без кольору та запаху. Бойовий агрегат. стан для зарину, зоману — пара або аерозоль, для VХ-газів — аерозоль, краплі. Людина може вражатись при попаданні цих БОР на шкіру, слизові, в шлунково-кишковий тракт, при вдиханні з повітрям. Внаслідок дії цих БОР у потерпілого порушується робота нервових синапсів, що проявляється звуженням зіниць, слиновиділенням, утрудненням дихання, задухою, судомами і, як наслідок отруєння, — смерть. Найбільш токсичні та стійкі на місцевості є VХ-гази. Вони, при проникненні через шкіру, в 170 разів токсичніші зарину. По токсичності та стійкості зоман займає проміжне положення. Іприт — темно-бура масляниста рідина з характер. запахом, що нагадує запах часнику чи гірчиці. У рідинно-краплин. й пароподіб. станах іприт уражає шкіру та очі, у пароподібному — дихал. шляхи та легені. Якщо іприт потрапляє з їжею та водою, то відбувається ураження трав. системи. Синильна кислота — рідина без кольору з запахом гіркого мигдалю. Бойовий агрегат. стан — пароподібний. Вона пригнічує тканинне дихання. Характер. ознаки ураження — металевий присмак у роті, подразнення горла, запаморочення, слабкість, нудота. Одна з найбільш швидкодіючих БОР — фосген — летюча рідина без кольору із запахом прілого сіна або гнилих яблук. На організм діє в пароподіб. стані, уражаючи легені. Вдихаючи фосген, людина відчуває солодкуватий неприєм. смак у роті, з’являється кашель, запаморочення, заг. слабкість. При смертельних ураженнях смерть наступає від набряку легень, який може розвинутись після відносно тривалого безсимптомного періоду. Диметиламід лізергінової кислоти та Бі-зет при попаданні в організм людини викликають слухові та зорові галюцинації, що тривають кілька годин та супроводжуються нудотою, розширенням зіниць.

За Женев. протоколом 1925 застосування БОР на війні заборонено. Від 1993 Конвенцією про заборону хім. зброї (КХЗ) заборонено використання, розробку, виготовлення, накопичення, купівлю та передавання БОР, а також передбачається порядок та терміни знищення наяв. засобів. КХЗ підписана 140-ма державами, зокрема й Україною. Виконання вимог КХЗ контролює Організація з заборони хім. зброї (м. Гааґа, Нідерланди), участь у роботі якої беруть і укр. експерти.

Завантажити статтю