Бродій Андрій Іванович

БРОДІ́Й Андрій Іванович (02. 07. 1895, с. Кивʼяждь Березького комітату, нині с. Камʼянське Іршав. р-ну Закарп. обл. — 11. 07. 1946, Ужгород) — громадсько-політичний діяч. Лідер русофіл. напряму в су­спільно-політ. житті Закарпа­т­тя 1920–30-х рр., премʼєр-міністр 1-го автоном. уряду. Закін. Ужгород. учит. семінарію (1914). Учителював у с. Великий Бичків. 1920 — один із засн. Автоном. земледіл. союзу (1933–38 — його голова), 1929–38 — депутат Чехо- Словац. парламенту, ред. г. «Рус­ский вестник» (1923–38), чл. президії русофіл. Товариства ім. О. Духновича. 11 жовтня 1938 РМ Чехо-Словац. Респ. при­значила Б. премʼєр-міні­стром автоном. уряду Під­карп. Русі. Вів таємні пере­говори з угор. урядом про при­єд­на­н­ня краю до Угорщини шляхом плебісциту. 25 жовтня 1938 парламент. комісія Чехо-Словац. Респ. викрила дії Б. і по­збавила парламент. недоторкан­ності, 27 жовтня заарешт. за держ. зраду. 11 лютого 1939 Б. звільнили з праз. вʼязниці. Після окупації Закарпа­т­тя Угорщиною повернувся в Ужгород, у травні 1939 — депутат Нижньої палати угор. парламенту, видавав г. «Рус­ская правда» (1939–40) та «Рус­ское слово» (1940–44). У травні 1945 заарешт. органами НКВС, а 1946 за колабораціонізм засудж. до смерт. кари. Реабіліт. 1991.

Завантажити статтю