Бронепоїзд

Визначення і загальна характеристика

БРОНЕПО́ЇЗД — броньований рухомий залізничний потяг, при­значений для веде­н­ня бо­йових дій у системі залізничних доріг; військовий під­роз­діл, що складається з бо­йової частини і технічної бази. Бо­йова частина Б. часів нац.-визв. змагань 1917–21 в Україні — бронепаровоз (серій. паровоз, захищений бронею), роз­таш. всередині потяга; попереду й позаду роз­міщувалися бронеплощадки (броневагони), до яких чіпляли кілька контрол. платформ (для попередже­н­ня під­риву Б. на мінах і фугасах). Платформи слугували також для пере­везе­н­ня ремонтно-від­новлювал. матеріалів. Бронеплощадки влаштовували і на великовантажних 2- й 4-вісних платформах, де монтувалися броньовий корпус із 4–8 кулеметами, встановл. на бортах і в обертових баштах, 1–2 гармати, прилади для прицілу під час стрільби і спо­стереже­н­ня, засоби звʼязку тощо. База складалася з паровоза і 3–4 пасажир. і товар. вагонів, під час бою рухалася за Б. поза межами досяжності вогню противника. При­значалася для роз­міще­н­ня штабу, від­починку особового складу (формувався з робітників-залізничників) і зберіга­н­ня боє­припасів. Для від­новле­н­ня зруйнов. шляхів Б. у своєму складі мали платформи зі шлях. матеріалами, шпалами, кріпле­н­нями. Перед боєм усі елементи бо­йової частини міцно зʼ­єд­нували, що давало змогу Б. долати не­значні по­шкодже­н­ня на залізнич. шляху. Прототипи Б. (паровоз і металеві високобортові платформи для пере­везе­н­ня вугі­л­ля, на яких роз­таш. гармати) було за­стосовано проти кавалерії під час громадян. війни 1861–65 у США. Перші Б. викори­стані 1871 франц. армією під час облоги Парижа, згодом англ. військами в англо-бурській війні 1899–1902. Ці Б. складалися з вагонів двох типів: від­критих і з дахами. Використовували звич. вагони з бортами, які виготовляли зі сталевих листів з амбразурами або ж обшивали сталевими листами товщиною 6,3 мм з отворами для стрільби з рушниць і гармат. Паровоз прикривали сталевими канатами або обшивали сталевими листами. Бо­йову рубку командира роз­ташовували у тендері паровоза. Б. фарбували під колір місцевості, як паливо використовували без­димне вугі­л­ля. Для огляду місцевості — спец. спо­стережні башти й навіть повітряні кулі, які прикріплювали до Б. тросом. В англо-бурській війні використовували Б., при­стосовані для руху по звич., нерейкових дорогах. У Росії Б. зʼявилися на поч. 20 ст. Під­час 1-ї світової війни Б. використовували армії Німеч­чини, Австро-Угорщини, Росії, Франції, Італії. За­стосовували також окремі рухомі одиниці — броне-дрезини. 1918–20 використовували легкі Б., оснащені кулеметами й артилерією малого калібру (при­значалися для боротьби з від­крито роз­таш. живою силою та кулеметами ворога), й важкі Б. (мали одну бронеплощадку з двома 76-мм гарматами, другу — з двома 107-мм або 122-мм гарматами для вогневої під­тримки військ). До жовтня 1919 використовували й т. зв. бліндовані по­їзди (з деревоземляним захистом бортів), виготовлені в залізнич. майстернях. Широко за­стосовувавли й бронелетучки — 1 бронеплощадка, 1–2 контрол. платформи, кілька вагонів. До жовтня 1920 у Червоної армії було 103 Б. У 1930-х рр. роз­виток авіації та бронетанк. військ зумовив зменше­н­ня значе­н­ня Б. їх використовували епізодично для вогневого ураже­н­ня противника, оборони мор. узбереж­жя, охорони залізнич. комунікацій у тилу. Під час 2-ї світової війни Б. використовували на рад.-нім. фронті обидві сторони. Кілька Б. зводили в дивізіон. На поч. війни в діючій армії був лише 1 дивізіон Б. Для прикри­т­тя важливих залізнич. вузлів і станцій від повітр. нападів у військах ППО використовували 200 Б., озброєних зеніт. установками й кулеметами. Б. брали участь в обороні Ленін­града, Севастополя, в битві за Кавказ. В Україні, з її оборон­ною воєн­ною доктриною та широко роз­виненою залізнич. інфра­структурою, за­стосува­н­ня Б. — виправ­дане й необхідне. Б., обладнані танковими, артилер. баштами з гарматами, зенітно-ракетно-артилер. установками, ре­актив. установками залпового вогню, протитанк. засобами та з наявним механізованим десантом, можуть використовуватися як потужний і мобільний резерв командува­н­ня оператив. і стратег. обʼ­єд­нань та як складова резерву Верховного Головнокомандувача.

М. Г. Гончарук, Д. П. Музиченко

Завантажити статтю