Броницька Гута
БРОНИ́ЦЬКА ГУ́ТА — село Новоград-Волинського району Житомирської області (до 1997 — смт). Знаходиться у пн. частині області, за 160 км від обл. центру, за 55 км від райцентру, від залізним, ст. м. Новоград-Волинський та автотраси Київ–Чоп. Площа 2,64 км2. Насел. 1,06 тис. осіб (2001), українців — 95 %, поляків — 5 %. Має автобусне сполучення з райцентром. Через Б. Г. проходить автотраса Новоград-Волинський-Червона Воля. Корисні копалини: пісок, глина, торф. Б. Г. засн. 1910, коли на цій тер. було розпочато будівництво склозаводу. 1929 побудовано торфозавод. 1920–39 в селі розміщувалася військ. прикордонна комендатура (за 7 км від села проходив кордон із Польщею). 1941 село окуповане нім.-фашист. військами, 1943 — спалене, 1944 — визволене. Під час 2-ї світової війни на цій тер. діяли партизан. угруповання під командуванням О. Сабурова, І. Шитова, А. Грабчака, М. Наумова, О. Федорова. Під час війни загинуло 78 жит. села, 145 осіб відзначено уряд. нагородами. У Б. Г. функціонують Брониц. торфозавод, приватне підприємство «Первоцвіт» (переробка деревини). Є заг.-осв. шк., Будинок культури, б-ка; лікар, амбулаторія, фельдшер. пункт, ветлікарня; стадіон; відділ. зв’язку, поштове відділ. У Будинку культури діють нар. хоровий колектив та дит. танцюв. ансамбль. При школі створ. музей бойової і трудової слави. Діє Свято-Дмитріївська УПЦ МП (1997). На тер. Б. Г. встановлено монумент спаленому селу, погруддя уродженця Б. Г., Героя Рад. Союзу В. Жайворона. Серед ін. уродженців Б. Г.: лікар М. Висоцький, поет В. Кузьмич, д-р тех. н. М. Литвинчук.