БРЮ́Ґ­ҐЕН Володимир Олександрович (29. 03. 1932, Харків — 19. 07. 2017, там само) — критик, літературо­знавець, пере­кладач, есе­їст. Член НСПУ (1965). Навч. у Харків. політех. ін­ституті (1950–52), закін. факультет журналістики Київ. університету (1956). Працював у ред. рай. та завод. газет, на Харків. телебачен­ні (1958–60). У 1960–70 — завідувач від­ділу критики ж. «Прапор». Від 1970 — на творчій роботі. Перший друк. ви­ступ (рецензія) — у ж. «Звезда» (1951). Критич. публікаціям Б. властиві увага до худож. деталей, прагне­н­ня роз­крити творчі можливості, стиль автора. Б. ві­домий також як автор афоризмів, іроніко-сатир. та філос. мініатюр, що публікувалися в журналах «Вітчизна», «Сучасність», «Радуга», «Київ». Вони прикметні дотепністю, оригінальністю думки. Ві­домий Б. і як пере­кладач прози й поезії з франц., англ. та польс. мов: поезії С.-Ж. Перса (премія ім. В. Мисика за пере­клад, 1997), романи й повісті Л. Бус­сенара (трилогія «Гвіанські робінзони»), Ж. Верна («Повітряне село», «Таємниця Вільгельма Шторіцо»), Р. Фалле («Дурник у Парижі»), А. Крісті («Смерть у шампанському»), Д. Чейза («Лис у капкані»), П. Лєне («Ір­революція», «Ніжні сестрички»), спогади Л. Гемінґвея («Мій брат, Ернест Хемінґуей»), оповіда­н­ня Б. Меламуда, польс. гумористів та ін. Подав нову редакцію укр. текс­ту й пере­клав російською мовою два томи укр. сороміцького фольклору з літ. спадщини В. Гнатюка — «Билиці не для друку».