Буго-Дністровська археологічна культура

БУ́ГО-ДНІСТРО́ВСЬКА АРХЕОЛОГІ́ЧНА КУЛЬТУ́РА (БДК) — археологічна культура епохи неоліту. Існувала від серед. 6 до поч. 4 тис. до н. е., була поширена на тер. Правобереж. України та Молдови в серед. течії Дністра, Пд. Бугу та Інгулу в лісостеп. та степ. фізико-геогр. зонах. Сформувалася під впливом давньоземлеробських неоліт. культур Балкано-Дунайської обл. на місцевій мезоліт. основі. Виділив В. Даниленко на неоліт. пам’ятках Пд. Бугу. Вивчали пам’ятки БДК: 1930–32 — Ф. Козубовський, Т. Мовчанівський, П. Харлампович; 1938-39 — експедиції Одес. археол. музею; 1949, 1957, 1960, 1962 — В. Даниленко; 1960–67 — В. Маркевич; 1967 — В. Непріна, О. Шапошникова; 1981 — 88 — О. Шапошникова, М. Товкайло. Досліджені поселення побл. сіл Зяньківці, Скибенці, Сокільці, Печера, Самчинці, Цекинівка (всі — Вінн. обл.), Саврань (Одес. обл.), Богданівка, Костянтинівка, Синюшин Брід, Новорозанівка (всі — Микол. обл.) та ін. У її розвитку виділяють ранній, середній та пізній періоди. Розселення на великій тер. у різних природно-клімат. зонах призвело до виникнення місц. варіантів БДК. Поселення, для яких характерні заглиблені й наземні житла з вогнищами, зустрічалися на надзаплав. терасах річок та островах, а в пізньому періоді - також у приводорозділ. частині на краю високих берегів річок. На Пд. Бузі простежено залишки легких наземних будівель житл. та госп. призначення, споруджених з використанням каміння, дерева та нетривких матеріалів, які розташовувалися рядами вздовж берегів річок. Вони овальної чи підпрямокутної форми, площею від 8 до 58 м². У пізньому періоді поряд з легкими наземними житлами зводилися будівлі з кам’яними фундаментами, на яких кріпилися стовпи каркасу. На тер. поселень також досліджено робочі місця з обробітку кременю та ями для зберігання харч. припасів. На поселеннях у великій кількості знаходять різноманітні знаряддя праці, зокрема крем’яні ножі, скребачки, сокири, свердла, різці, наконечники стріл та списів, кам’яні зернотерки та розтиральники, рогові та кістяні мотики, шила, лощила, шпателі тощо, а також уламки орнаментованого посуду, кістки диких і домашніх тварин. Серед керам. посуду раннього періоду (скибенецька та соколецька фази) поширені шиподонні й гостродонні горщики з прямими чи злегка загнутими у верх. частині стінками, S-подібні горщики, глибокі миски та сіролощені кубки, прикрашені криволінійно-стрічковими та простими лінійно-геом. орнамент. композиціями. В середньому періоді (печерська фаза) під впливом культури Кріш широко розповсюджуються плоскодонні бомбоподібні горщики, неорнаментовані миски, вази та кубки з високим піддоном, фляги з ручками, оздоблені пластич. орнаментом у вигляді шишечок і наліпних валиків. На самчинській фазі під впливом культур дніпродонец. культурно-істор. області змінюється технологія виготовлення керам. посуду, спрощуються його форми й орнаментація. У пізньому періоді (савранська фаза) відбувається відновлення традиц. рис БДК й посилення її культурно-побут. однорідності. Поруч із найбільш характерними плоско- та круглодонними горщиками S-подібного профілю трапляються ребристі посудини з лінійчастою нижньою частиною, банки, кубки та миски. Орнамент тільки заглиблений, у вигляді прогладжених ліній, відтисків гребінцевого та низки ін. накольчастих штампів. Осн. заняттям насел, було: в ранньому й середньому періодах — мисливство та рибальство; в пізньому — скотарство та землеробство. Пам’ятки БДК зберігаються в Археол. музеї НАНУ.

Завантажити статтю