БУГОРКО́В Степан Степанович (27. 12. 1920, с. Кремінки, нині Нижньогород. обл., РФ — 17. 11. 1991, Луганськ) — письмен­ник. Батько С. Бугоркова. Член СПУ (1953). Обл. премія ім. «Молодої гвардії» (1962). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. До війни закін. Саратов. військ.-мед. училище. Починав війну старшиною-санін­структором 227-го полку військ НКВС, 1943 пере­вівся до ред. газети 52-ї дивізії НКВС. Демобілізувався у зван­ні капітана. Закін. (заочно) Караґандин. учит. ін­ститут (1950). Від 1948 — завідувач від­ділу культури обл. г. «Ворошилов­градская правда» (нині Луганськ), довкола якої зібрав літераторів міста й очолював літ. обʼ­єд­на­н­ня до створе­н­ня 1965 обл. організації СПУ. Автор поет. кн. «На пере­днем крае» (1949), «Мои друзья» (1952), «Горячие сердца» (1958; усі — Сталіно), «Встреча с юностью» (1962), «Голубые рас­стояния» (1970), «Весен­ние ливни» (1973), «В борьбе за народное дело» (1977), «Холодная мята» (1980; усі — Донецьк); зб. оповідань «Девушка у колодца» (Д., 1964), «Лесная девушка» (Москва, 1968), романів «Солдатки» (Москва, 1979; Д., 1984), «Жаркое лето» (Д., 1989).