БУ́ДА Сергій Олексі­йович (04(16). 10. 1869, м. Миргород, нині Полтав. обл. — 1942, Київ) — історик, пере­кладач, журналіст. Навч. у Лубен., Глухів. та Полтав. гімназіях (1881–90), у Юрʼєв. (нині Тартус.) вет. ін­ституті (Естонія, 1896–98). У 1899–1914 працював у ред. низки Київ. часописів, зокрема у юридич. ж. «Право» (1900–03), ви­ступав у г. «Киевские отклики», «Киевская мысль», «Рада», ж. «ЛНВ», «Українська хата», «Украинская жизнь» та ін. Від 1919 — спів­роб. Комісії для скла­да­н­ня словника укр. живої мови при ВУАН, де брав участь у оброблен­ні літер К-П для «Словника російсько-українського» за редакцією А. Кримського, від 1921 — старший науковий спів­робітник Комісії для дослідів над історією громад. течій в Україні при ВУАН, Музею антропології та етно­графії ім. Хв. Вовка. 1930 звільн. з ВУАН комісією з чистки академ. апарату. Від 1926 працював також як архівіст у Київ. Центр. архіві давніх актів. 1930–41 спів­працював у Київ. видавництвах. Автор низки публіцист. та крит. статей, зокрема про історію памʼятника Т. Шевченкові в Києві, історію укр. театру, укр. преси та цензур. утисків на укр. друк, слово. Пере­кладав на укр. з рос., франц. і нім. мов (Віп­пер Р. «Нова історія». К., 1923; Короленко В. «Серед лихих людей». К., 1923; Кудрявський Д. «Як у старовину жили люди». X., 1924; Радек К. «Закордон­на політика радянської Росії». X., 1924; Дюма А. «Королева Марго». К., 1937; окремі твори М. Лєскова, П.-Ж. Беранже, Р. Рол­лана, А. Франса). Зібрав архів. матеріали до історії укр. книжки у Києві до серед. 1870-х рр. Опрацьовував для тлумач. словника лексику творів Т. Шевченка (частково «Кобзар»), П. Білецького-Носенка, А. Свидницького, В. Стефаника, фольклор. матеріалів із «Зап. НТШ». Пере­клав російською мовою кілька оповідань І. Франка та А. Хомика, що ви­йшли окремим вид. 1906 у С.-Петербурзі.