БУДЗИНО́ВСЬКИЙ Вʼячеслав Титович (30. 01. 1868, с. Баворів, нині Терноп. р-ну Терноп. обл. — 14. 02. 1935, Львів) — письмен­ник, видавець, політичний діяч. Брат А. Будзиновського. Член НТШ (1899). Навч. в університетах Львова і Відня (кін. 80-х–90-і рр.). Ви­ступав зі ста­т­тями в альманасі «Товариш», г. «Народ», в амер. г. «Свобода» (20–30-і рр.), «Зап. НТШ». Редагував ви­да­н­ня «Радикал», «Громадський голос», «Праця», «Ukrainisches Korrespondentblatt» (Ві­день). Засн. двотижневика «Світ», часопису «Слово». Сприяв літ. становлен­ню В. Стефаника, Леся Мартовича, автор статей та мемуарів про них. Перші проз. твори обʼ­єд­нав у зб. «Оповіда­н­ня», окремо опубл. «Стрімголов» та «Як чоловік зі­йшов на пана» (усі — Чернівці, 1897). Від 1898 виходять наук.-популярні роз­відки про Хмельнич­чину, укр. геть­манів (зокрема про І. Мазепу), зб. «Козацькі часи в народній пісні» (Л., 1906), «Історія України» у 2-х т. (Л., 1924). На поч. 20-х рр. написав пригодниц. твори про змага­н­ня козацтва з ворогами, зокрема «Під одну булаву», «Пластун», «Осавул Під­кова», «Кров за кров», «Шляхетське право», «Козак Шуба», «Волю бути козачкою», «Бранка», «Послідній Ногай», «Пригоди запорозьких скитальців», «Перед бурею». Істор. фактаж, динам. інтрига, авантюрні перипетії на Пд. України, по­статі козац. одчайдухів-героїв, натхнених ді­йовою патріот. ідеєю, забезпечили авторові успіх. Для прози Б. характерні нескута фантазія, узгоджена з правдою історії, добре зна­н­ня традицій інонаціонал. середовища (волохів, турків, татар, курдів), колоритність і контрастність образів, своєрідних за етніч. рисами (Сивенький та Мортон у «Пригодах запорозьких скитальців»), дола­н­ня героями числен. небезпек завдяки особи­стій мужності й винахідливості, дотрима­н­ня лицар. кодексу честі. У 20-х рр. обʼ­єд­нав ці твори у зб. «До віри батьків» (Л., 1924), «Опришок та інші оповіда­н­ня» (Л., 1927). Б. написав кілька пʼєс («З живого ведмедя», «Радник заручився»). Вони виявили гуморист. хист, умі­н­ня драматурга вибудувати колізії й роз­крити характери. Значна частина твор. доробку Б. — в рукописах. Автор праць «Культурна нужда ав­стрійської Русі» (1880), «Аграрні від­носини Галичини» (Л., 1894), «Рільнича продукція в Східній Галичині і на Буковині» (1896), істор.-екон. роз­відок «Панщина, її початок і скасува­н­ня» (1898), «Хлопська посілість в Галичині» (1901). Один з організаторів Союзу визволе­н­ня України, що проводив патріот. роботу серед полонених українців — вояків рос. війська. Очолював НДП і пред­ставляв її в австр. парламенті (1907–18). Засн. і кер. (1927–30-і рр.) Укр. партії праці, видавець її тижневика «Рада». За­знав еволюції в політ. по­глядах: від ідей радикал. партії через симпатії до соціалізму (деякий час друкувався в радянофільському ж. «Нові шляхи») — до нац. ідеї.