Будівництво

Визначення і загальна характеристика

БУДІВНИ́ЦТВО — галузь народного господарства, що забезпечує зведе­н­ня та рекон­струкцію житлових, громадських і виробничих будівель і споруд, створює базу для роз­витку всіх галузей народного господарства. Ін. назва — буд. індустрія. Терміном «Б.» по­значають також процес спорудже­н­ня будівель і обʼєкт, що зводиться, разом із тер. для викона­н­ня робіт.

Б. — сукупність буд. обʼєктів, що поділяються за матеріалами на деревʼяні, камʼяні, бетон­ні, залізобетон­ні та залізні; щодо за­стосува­н­ня — на Б., шляхів, залізниць, тунелів, мостів, ка­налів, шлюзів, гребель, при­станей, с.-г. будови для меліорації ґрунтів, зрошува­н­ня й осушува­н­ня площ, пром., житл. і культ.-побутове Б. (див. Архітектура).

Найдавніші зна­йдені на Україні залишки буд. споруд-жител сягають палеоліт. доби. Це були не­глибоко вкопані в землю курені, об­ставлені великими кістками мамонтів і вкриті шкірами. В добу неоліту на тер. ниніш. України зʼявилися глибше вкопані в землю круглі чи овал. землянки зі стіжкуватим пере­кри­т­тям зі шкір або кори. Від трипіл. культури залишилися пере­важно від­криті, роз­таш. на узгірʼях або уздовж малих річок селища, житла в яких — прямокутні ліплені хати із стовповою кон­струкцією, одночасно існували і землянки. За доби енеоліту та бронзи по­близу військ. типу городищ на високих берегових кручах будувалися від­криті хлібороб. поселе­н­ня з житлами з пру­т­тя та глини (Над­дні­прянщина). Для ран­нього середньовіч­чя характерні роз­таш. на високих місцях укріпле­н­ня — міста із земляними валами, ровами. Центр городища залишався незабудованим. Роз­міщені колом двоповерхові житла, у яких нижче приміще­н­ня було коморою, належали до фортифікац. споруд. Міста поза валами були оточені селищами смердів (складалися з землянок), з них утворилися посади, заселені ремісниками й купцями. За княжої доби у 11–12 ст. Б. церков, княжих палат, деревʼяних і камʼяних будинків бояр швидко роз­вивалося, демонструючи по­єд­на­н­ня самобут. форм нар. деревʼяної архітектури з привнесеними з Візантії і Зх. Європи. Житла міських ремісників і сільс. насел. упродовж століть залишалися майже не­змін­ними: примітивні деревʼяні хати в лісових місцевостях і напів­землянки у степ. смузі. У 13 ст. татар. навала знищила значну частину міст і сіл. У 14– 16 ст. по­стали деревʼяні та камʼяні замки, фортеці, монастирі, церкви. Б. міст за княжої доби характеризувалося укріпле­н­нями і роз­витком за радіал.-променевим планом (Київ, Чернігів, Львів). Роз­квіт міського Б. 17 — поч. 18 ст. су­проводився пере­несе­н­ням на укр. терени зх. архіт. стилів — ренесансу й бароко. Житл. будинки козац. старшини й духівництва були пере­важно деревʼяні, від­значалися роз­мірами, прикрашалися різьбленими дверима, вікнами, стелями. Укр. село зберігало свій традиц. тип Б. При єд­ності гол. типу житл. Б. у різних регіонах України виявляються від­мін­ності, зумовлені викори­ста­н­ням буд. матеріалів залежно від природ. об­ставин: у степових р-нах — валькові, саманові хати (з глини з соломою та половою), в лісо­степу — турлучні (при викори­стан­ні деревʼяного зрубу або плете­н­ня з обмазува­н­ням глиною), у лісових місцевостях — деревʼяні. У 1924 50 % дослідж. на Україні хат були побудовані з дерева («в зруб» і «в сохи»), 33 % — з глини, 6 % — із каменю. У Б. міст 18 — поч. 19 в. поміт. вплив класицизму та ампіру: церкви, ратуші, великі приватні будинки. На­прикінці 18 ст. на Б. міст по­значилися рос. уряд. приписи. У 2-й пол. 19 ст. роз­виток промисловості зумовив Б. робітн. селищ навколо заводів і шахт (Донец. й Криворіз. басейни). У губ. містах зводили споруди вокзалів, банків, магазинів, багатоповерх. житл. будинки. У великих містах порушувалися планува­н­ня і контраст між прагне­н­ням надати окремим р-нам міст сучас. ви­гляду і не­впорядкованістю околиць, які зберігали ви­гляд містечок із невеликими будинками під бляхою, черепицею або ставали робітн. р-нами з новими великими завод. будівлями і хатинами робітників. Цей контраст особливо збільшився у найбільших містах України перед 1-ю світ. війною. Швидко роз­будовувалися морські порти (Одеса, Херсон, Миколаїв, Маріуполь). 1921–29 окремі будинки було повернуто домо­власникам, більші пере­йшли у роз­порядже­н­ня комун. господарства міськрад. У містах УРСР почалося Б. засобами житл.-буд. ко­оперативів. На деякі старі будинки надбудовано 2–3 поверхи. Основ. увагу спрямовано на Б. пром. обʼєктів, Палаців культури, шкіл. У 20–30-х pp. зросли нові міста (Сталіно — нині Донецьк, Запоріж­жя, Макіївка, Костянтинівка, Кр­аматорськ, Дні­продзержинськ, Горлівка), споруджено кілька великих будинків і спорт. стадіонів у Києві, Харкові, Одесі, Дні­пропетровську, Сталіному, Севастополі, Кр­аматорську. Під час 2-ї світової війни в Україні німці цілком знищили або дуже зруйнували 714 міст, 28 тис. сіл, 2 млн будинків (бл. 38 млн м² житл. пл. — 50 % довоєн. фонду). Найбільше поруйновані були Київ, Харків, Дні­пропетровськ, Одеса, Чернігів, Запоріж­жя, Сталіно, Полтава, Кременчук, Тернопіль, Лозова, Кр­аматорськ, Ромо­дан. Від­будова, контрольована владою і по­збавлена приват. ініціативи, скеровувалась насамперед на пром. і с.-г. обʼєкти. У 1945–54 споруджено понад 30 млн м² житл. пл. у містах і с-щах, майже 1,3 млн будинків у с. р-нах.

Б. в СРСР керував Держ. комітет РМ СРСР у справах Б. і Міністерство будівництва; в УРСР — Міністерство міського і сільс. будівництва, Міністерство промисловості буд. матеріалів, Міністерство комунал. господарства, Держ. комітет РМ у справах Б. і архітектури, «Ді­проміст», «Ді­процивіль­промбуд». Капітал. Б. УРСР за повоєн. пʼятиріч. планом 1946–50 дорівнювало 49,5 млрд крб. У Б. УРСР працювало понад 500 тис. осіб. Міське й селищне житл. Б. УРСР становило 20 % заг. обсягу Б.

Високі темпи Б. сприяють зро­стан­ню екон. потужностей держави, сусп. виробництва і добробуту населе­н­ня. Нині в Україні Б. виконують пере­важно спец. організації — буд. або буд.-монтаж. трести й управлі­н­ня, а також комбінати. Крім того, існують під­рядні або само­стійні заводи з виготовле­н­ня виробів і кон­струкцій, що створюють галузь виробництва — будівельних матеріалів і виробів промисловість. Структурно Б. в Україні пред­ставлене корпораціями: «Укрбудматеріали», «Укрбуд», «Укрмонтажспецбуд», «Укрцемент», «Укр­агробуд». У містах і обл. центрах житлове Б. ведуть спец. корпорації. «Укр-будматеріали» (112 тис. працівників) виготовляє цеглу, скло, вироби з кераміки (облицювал. плитку, сан.-тех. вироби тощо), матеріали нерудної промисловості (щебінь, пісок) та вироби з них (стінові матеріали з природ. каменю). Цегельні заводи роз­таш. майже на всій тер. України, особливо у зх. областях. ХК «Київміськбуд» (30 тис. працівників) виконує Б. обсягом 1200 тис. м² житл. площі на рік. Для житлового Б. створ. також домобуд. комбінати (ДБК-1, ДБК-3, ДБК-4), які виготовляють залізобетон­ні вироби й забезпечують їх монтаж на буд. май­данчиках. «Укрбуд» (бл. 80 тис. працівників) виконує Б. пром. споруд і житла. Найбільші комбінати — Бровар., Черніг. та Вінн. домобуд., Бровар. залізобетон. кон­струкцій, Білоцерків. завод «Буд­деталь» — мають потужність бл. 250 тис. м³ на рік. «Укрцемент» охоплює цементну пром-сть, найбільші центри якої у Миколаєві, Амвросіївці, Кривому Розі, Дні­продзержинську (вироб. потужність понад 1 млн т). Пром-сть вогнетривких матеріалів зосереджена в місцях роз­ташува­н­ня металург. під­приємств. Гол. центром виробництва шамоту є Донец. обл. (до 1 млн т на рік). Вапно, алебастр, гіпс добувають на всій тер. України. Обробле­н­ня натурал. каменю найроз­виненіше в Зх. Україні та Криму.

В Україні зведе­н­ня споруд здійснюється традиц. способом — шляхом монтажу зі збірних залізобетон. кон­струкцій завод. виготовле­н­ня. Остан. часом цегла витісняє збірні кон­струкції, частіше використовують монолітний залізобетон («Укрмонолітспецбуд», Київ). Для покрівель, поряд із традиційними, за­стосовують нові технології з бітумно-емульсій. композицій (роз­робники М. Ярмоленко, О. Павлюк та ін.), трудомісткість яких у 2,5 раза нижча, вартість у 1,5 раза менша, ніж традиційних, а довговічність покрівель у кілька разів більша. Отримано результати дослідж. з індустр. покрівель із суперцементів (автор дослідж. М. Ярмоленко); від­новлено роз­виток виробництва черепиці — керамічної, цементно-піщаної та металевої (м. Хуст Закарп. обл., м. Ірпінь Київ. обл.). Широко за­стосовують нові буд. кон­струкції — полегшені металеві й залізобетон­ні (ефективні легкі кон­струкції зі сталей під­вищеної міцності, з широким за­стосува­н­ням гнутих профілів і тонколист. сталі), захист яких від корозії здійснюється методами цинкува­н­ня, алюмініюва­н­ня, покри­т­тя полімер. шаром тощо; існує тенденція до мін. викори­ста­н­ня монтаж. механізмів, зварюва­н­ня на монтажі, викори­ста­н­ня для монтажу високомеханіз. інструменту. У виробництві буд. матеріалів за­стосовують домішки зі спец. властивостями для під­вище­н­ня корозійної стійкості матеріалу, морозо­стійкості, отрима­н­ня високої міцності й швидкотверднучого матеріалу (цементу), використовують місц. матеріали й від­ходи виробництва (шлаки, золу). Значну увагу приділяють дослідже­н­ням, спрямованим на пошук домішок і створе­н­ня умов для швидкого тверді­н­ня звʼязувачів за природ. умов (без за­стосува­н­ня теплової обробки). У галузі техніки Б. спо­стерігається інтенсифікація робочих процесів: ущільне­н­ня бетон. сумішей, пере­мішува­н­ня, руйнува­н­ня порід тощо.

Роз­виток наук. бази буд. індустрії здійснюють наук. установи та навч. заклади України: Укр. НДПКІ буд. матеріалів і виробів, НДІ буд. виробництва, НДІ буд. кон­струкцій (усі — Київ), НДІ цемент (Харків), Київ. університет будівництва й архітектури, Харків. тех. університет будівництва й архітектури, Придні­пров. (Дні­пропетровськ), Одес. та Донбас. (м. Макіївка) академії будівництва й архітектури.

Значний внесок у ви­вче­н­ня теор. основ створе­н­ня лужних вʼязких речовин і матеріалів на їхній основі зробили В. Глуховський та П. Кривенко, термодинаміки силікатів і про­гнозува­н­ня властивостей корозійно стійких буд. матеріалів — В. Бабушкін, О. Мчедлов-Петросян, О. Ушеров-Маршак, механіки буд. матеріалів і про­гнозува­н­ня їхніх мех. властивостей — В. Сівко, В. Яковенко, створе­н­ня мех. устаткува­н­ня буд. індустрії — І. Назаренко, В. Ловейкін, І. Ємельянова, К. Олехнович, бетоно­знавства — В. Пунагін, компʼютеризації матеріало­знавства — В. Вознесенський, динаміки руйнува­н­ня ґрунтів і порід — В. Баладинський, Л. Хмара, фіз.-хім. механіки по­дрібне­н­ня матеріалів — П. Овчин­ников, тех. основ створе­н­ня машин для транс­портува­н­ня бетону — О. Онищенко. Вперше в Україні при створен­ні моделей процесів, машин і устаткува­н­ня за­стосовано методи моделюва­н­ня на основі графів звʼязку, що дало змогу створити низку екс­перим.-пром. зразків машин (вібромай­данчики з електромех. і магніт. приводами, касетні установки для формува­н­ня плоских виробів тощо). Для забезпече­н­ня високого наук.-тех. рівня та популяризації наук. і практ. досягнень у галузі Б. 1993 створ. Академію будівництва України.

Літ.: Волков Ф. Этно­графические особен­ности украинского народа. По­стройки. Украинский народ в его прошлом й настоящем. Полтава, 1916; Архітектура Радянської України. К., 1935–41; Юрченко П. Народное жилище Украины. Москва, 1941; Xорхот О. Архітектура промислового будівництва в містах УРСР. К., 1946; Страментов А. Впорядкува­н­ня міст. К., 1946; Мусиенко П. Керамика в архитектуре й строительстве. К., 1953; Архитектура Украинской ССР. Москва, 1954. Т. 1; Ярмоленко М. Г., Терновий В. І. та ін. Технологія будівельного виробництва. К., 1993; Федоренко В. Г., Бондаренко Є. В. Будівництво та інвестиції в Україні. К., 1998; Удаленко О. М. Транс­формація будівельного комплексу України. К., 2001.

А. І. Жуковський, В. Й. Сівко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю