Корін Павло Дмитрович

КО́РІН Павло Дмитрович (Корин Павел Дмитриевич; 25. 06(07. 07). 1892, с. Палех, нині смт Іванов. обл., РФ – 22. 11. 1967, Москва) – російський живописець, графік, реставратор і колекціонер. Дійсний член АМ СРСР (1958). Народний художник РРФСР (1958) та СРСР (1962). Сталін. (1952) і Ленін. (1963) премії. Закін. Моск. училище живопису, скульптури та архітектури (1916; викл. К. Коровін, С. Малютін). Брав участь у реставрації полотен Дрезден. картин. галереї (Німеччина). Кер. реставрац. майстерні Музею образотвор. мистецтв ім. О. Пушкіна (Москва). Очолював реставрац. роботи у Володимир. соборі (Київ). Створював живописні портрети і темат. картини, мозаїки, вітражі. Для портретів сучасників властиві одухотвореність, монум. строгість композиції та рисунка, цілісність пластич. форми, напружена насиченість кольору. Зібрав значну колекцію ікон. 1971 у Москві відкрито Будинок-музей К. (нині філія ДТГ), 1974 у смт Палех – Будинок-музей родини митця. Видано його кн. «Письма из Италии» (1981), «П. Д. Корин об искусстве: Статьи. Письма. Воспоминания о художнике» (1988; обидві – Москва). Окремі полотна зберігаються у ДТГ.

Тв.: живопис – «Моя Батьківщина» (1928), «Схимниця», «Батько й син (Чуракові)» (обидва – 1931), «Молодий ієромонах отець Федір», «М. Горький» (обидва – 1932), «Жебрак» (1933), «Молода монашка» (1935), «Л. Леонідов», «М. Нестеров» (обидва – 1939), «Н. Пєшкова», «О. Толстой», «В. Качалов» (усі – 1940), «Герой Радянського Союзу О. Ліпілін» (1942), триптих «Олександр Невський» (1942–43), «Маршал К. Жуков», «М. Холмогоров» (обидва – 1947), «Р. Симонова», «М. Сар’ян» (обидва – 1956), «Автопортрет» (1960-і рр.), «Р. Гуттузо» (1961); темат. картина «Реквієм (Русь, що минає)» (1935–59); мозаїчні плафони та вітражі на станціях моск. метрополітену «Комсомольська», «Новослобідська» (обидві – 1951), «Смоленська» (1953).

Літ.: Михайлов А. И. Павел Корин. 1965; П. Д. Корин: Альбом. 1972; Разгонов С. Высота. Жизнь и дела Павла Корина. 1982; Павел Дмитриевич Корин. 1892–1967: К столетию со дня рожд.: Альбом. 1993 (усі – Москва).

Т. І. Березюк

Основні твори

живопис – «Моя Батьківщина» (1928), «Схимниця», «Батько й син (Чуракові)» (обидва – 1931), «Молодий ієромонах отець Федір», «М. Горький» (обидва – 1932), «Жебрак» (1933), «Молода монашка» (1935), «Л. Леонідов», «М. Нестеров» (обидва – 1939), «Н. Пєшкова», «О. Толстой», «В. Качалов» (усі – 1940), «Герой Радянського Союзу О. Ліпілін» (1942), триптих «Олександр Невський» (1942–43), «Маршал К. Жуков», «М. Холмогоров» (обидва – 1947), «Р. Симонова», «М. Сар’ян» (обидва – 1956), «Автопортрет» (1960-і рр.), «Р. Гуттузо» (1961); темат. картина «Реквієм (Русь, що минає)» (1935–59); мозаїчні плафони та вітражі на станціях моск. метрополітену «Комсомольська», «Новослобідська» (обидві – 1951), «Смоленська» (1953).

Рекомендована література

Михайлов А. И. Павел Корин. 1965;
П. Д. Корин: Альбом. 1972;
Разгонов С. Высота. Жизнь и дела Павла Корина. 1982;
Павел Дмитриевич Корин. 1892–1967: К столетию со дня рожд.: Альбом. 1993 (усі – Москва).