«БУ́ЖА» (польс. «Burza») — назва опрацьованого за ухвалою польського еміграційного уряду плану військової операції проти німецьких окупаційних військ на території Польської держави в межах кордонів, що були до 2-ї світової війни. В українських і білоруських джерелах поширений пере­клад назви — «Буря». У литовських джерелах реалізацію плану на Віленщині (Вільнюський край) пере­важно роз­глядають у контекс­ті операції «Гостра Брама» (лит. Aušros vartai, польс. Ostra Brama). Наказ про її під­готовку було ви­дано головним комен­дантом Армії Кра­йової (АК) 20 листопада 1943. Акцію мали проводити сили АК при на­ближен­ні радянської армії. На польських теренах її кульмінаційним моментом стало Варшавське пов­ста­н­ня (1 серпня — 20 жовтня 1944). На українських, білоруських і литовських землях спроба реалізації плану «Бужа» мала на меті встановити польську владу всупереч волі місцевого населе­н­ня й ре­презентувати її як легітимну. Під­готовка й реалізація такого плану загострювали польсько-український збройний конфлікт і унеможливлювали спільну боротьбу українців і поляків проти нацистських окупантів і більшовицького режиму. В рамках акції «Бужа» 1944 від­булися обмежені збройні сутички частин і під­роз­ділів АК з німецькими військами в окремих місцевостях Західної України. 27 дивізія АК (близько 6 тис. вояків), яка в січні–лютому 1944 роз­почала акцію «Бужа» у Західній Волині, у травні того ж року ві­ді­йшла на територію Східної Польщі. Частини АК намагалися спів­працювати з радянською владою, однак за наказом Й. Сталіна були оголошені ворожими, роз­зброєні й ре­пресовані, декого з них було мобілізовано до польського війська.